Относительно установления цены договора между субъектами хозяйствования в виде денежного эквивалента в иностранной валюте

   
   Міністерством юстиції розглянуто звернення <...> та в межах компетенції повідомляє.
   
   <...>
   
   Водночас стосовно порушеного в листі питання щодо встановлення ціни договору між суб'єктами господарювання у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті зазначаємо, що відповідно до Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
   
   Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Кодексу). Також згідно зі статтями 524, 533 Кодексу зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях.
   
   Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
   
   Крім того, відповідно до пункту 3.3 статті 3 Закону України від 05.04.2001 р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається всіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків.
   
   Також статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
   
   Відповідно до підпункту "г" пункту 4 статті 5 зазначеного Декрету використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютної операції.
   
   Щодо питання нарахування індексу інфляції за зобов'язанням, вираженим в іноземній валюті, у разі його порушення слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
   
   Відповідно до Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14 листопада 2006 року N 519, показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін, що розраховується в гривнях.
   
   <...>
   
   Заступник Міністра -
   керівник апарату
   

І. Алексєєв