О ничтожности сделок и добросовестности налогоплательщика

   
   Державна фіскальна служба України розглянула звернення про надання роз'яснення стосовно деяких нормативно-правових актів та повідомляє таке.
   
   У зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року до ст. 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, якими визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним судом.
   
   З урахуванням вказаних законодавчих змін, тоді ще податковими органами змінений підхід до контрольно-перевірочної роботи. Господарські угоди, укладені платниками податків з порушенням вимог законодавства, перестали кваліфікуватися контролюючими органами як нікчемні.
   
   Вищим адміністративним судом України 2 червня 2011 року виданий лист за N 742/11/13-11, в якому зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
   
   Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
   
   Органами фіскальної служби під час проведення перевірок досліджуються первинні документи, які наявні у платників, на предмет достовірності. При цьому обов'язковому дослідженню підлягає встановлення факту реальності певних господарських операцій, тобто, чи мали вони місце в дійсності.
   
   Крім того, іншим, підтриманим Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України, підходом, який використовується органами фіскальної служби, є встановлення наявності ділової мети в господарських операціях платників.
   
   Зміст вказаного підходу полягає у тому, що у господарських операціях обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
   
   Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.
   
   Отже, органи фіскальної служби під час проведення перевірок наразі виходять з того, що дотримання або недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства, зокрема, щодо умов дійсності/недійсності господарських зобов'язань (правочинів), без наявності відповідних судових рішень, не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку.
   
   Вирішальне значення для даних податкового обліку має існування факту господарської операції та її дійсний економічний зміст, зокрема, наявність ділової мети у вчинюваних операціях.
   
   Враховуючи викладене, органами фіскальної служби під час здійснення контрольно-перевірочних заходів досліджується реальність здійснення господарських операцій і у разі виявлення певних порушень притягнення платників податків до відповідальності здійснюється з урахуванням положень податкового законодавства України.
   
   Щодо визначення поняття "добросовісного платника податку" та критеріїв щодо відбору такої категорії платників, то відповідно до пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, яким визначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Кодексу, та принципі рівності усіх платників перед законом, який полягає у недопущенні будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
   
   Таким чином, податкове законодавство містить єдині правила оподаткування податками і зборами та виключає можливість будь-яких проявів податкової дискримінації для платників податків.
   
   При цьому платники податків і зборів зобов'язані неухильно дотримуватись положень Кодексу та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування, зокрема, здійснюючи достовірне нарахування податків і зборів, сплачуючи їх до бюджетів усіх рівнів та не допускаючи порушень податкового законодавства. Отже, про добросовісність платника податку може свідчити виконання ним податкових обов'язків, визначених чинним законодавством.
   
   Водночас слід зазначити, що Законом України від 31.07.2014 p. N 1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" з 01.01.2015 р. запроваджується електронна система адміністрування податку на додану вартість. Зазначена система дозволить унеможливити формування фіктивного кредиту та отримання неправомірного відшкодування ПДВ з бюджету, скоротити обсяг тіньової економіки в країні та витрати держави на адміністрування ПДВ, а також зменшить кількість звірок та перевірок, у тому числі перевірок бізнесу "по усьому ланцюгу постачань до виробника або імпортера".
   
   При цьому основні правила обчислення ПДВ, до яких звикли платники, будуть збережені.
   
   Голова
   

І. Білоус