Труд женщин, находящихся в отпуске по уходу за ребенком

   Ситуація: Працівниця, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (дитині 2 роки) виявила бажання вийти на роботу. При цьому, вона працює оператором вакуум-пакувальної машини із змінним графіком, тобто мають місце денні і нічні зміни.
   
   Запитання:
   
   1)Чи можна дозволити працівниці вийти з відпустки, якщо Кодекс законів про працю України забороняє використання праці жінок, які мають дітей до трьох років, у нічний час?
   
   2) Якими повинні бути дії роботодавця, якщо працівниця наполягає на праві вийти на роботу в будь-який час?
   
   Відповідь:
   
   Відповідно до статті 176 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, не допускається. При цьому навіть згода жінки працювати у нічний час не звільняє роботодавця від відповідальності за порушення цієї статті.
   
   Разом з тим, відповідно до статті 179 КЗпП України та статті 18 Закону України „Про відпустки” у період перебування у відпустці для догляду за дитиною жінці за її бажанням надано право працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
   
   Згідно зі статтею 56 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень на просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
   
   Неповний робочий час має меншу, ніж встановлена законодавством, тривалість і встановлюється за погодженням сторін трудового договору. Разом з тим, межі тривалості неповного робочого часу чинне законодавство не визначає. Тому власник зобов’язаний на прохання працівника, який має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.
   
   Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості робочого дня, кількості днів роботи протягом тижня або ж одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів упродовж тижня.
   
   При цьому, роботодавець не може заборонити жінці, що має дитину віком до трьох років і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вийти на роботу на умовах неповного робочого часу. Разом з тим, має підібрати їй такий графік роботи, який би не порушував норм статті 176 КЗпП України.