Верховный Суд разъяснил спорные вопросы об ответственности за нарушение денежных обязательств

   Лист ВСУ від 01.07.2014
   
   Верховний Суд України проаналізував практику застосування статті 625 Цивільного кодексу України (ЦК) при розгляді цивільних справ про відповідальність за порушення грошових зобов’язань (стягнення індексу інфляції та 3% річних), виділивши таке:
   
   - приписи статті 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних;
   
   - не є грошовими зобов’язання, в яких грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов’язання передачі грошей, що випливають з угод обміну валюти, опціону, купівлі-продажу монет і банкнот, зобов’язання повернути грошові знаки, які перебували на зберіганні, передати перевізником банкноти за договором перевезення та інші. З огляду на це стаття 625 ЦК не застосовується до зазначених відносин;
   
   - дія статті 625 ЦК не поширюється на трудові правовідносини (щодо заборгованості із зарплати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини;
   
   - норми частини 2 статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначене у гривні;
   
   - сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) тощо.