Оплата дополнительного отпуска сотрудникам за счет прибыли предприятия, в соответствии с решением общего собрания

   Як провести в бухгалтерському та податковому обліку оплату додаткової відпустки співробітникам за рахунок прибутку підприємства, відповідно до рішення загальних зборів? Чи утримується ЄСВ?
   
   Відовідь надано сайтом "Незалежний аудитор"
   
   Відповідно до ст. 75 КЗпПУ^[1] та ст. 6 р. II Закону № 504^[2] щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
   
   Чинне законодавство не обмежує можливостей роботодавців встановлювати додаткові пільги, соціальні гарантії, в тому числі додаткові відпустки (Лист № 010-720^[3]).
   
   Працівникам може надаватися щорічна основна відпустка більшої тривалості, а також додаткові відпустки, понад тривалість зазначену в законодавстві про працю, якщо це передбачено положеннями трудового договору з працівником чи колективним договором на підприємстві.
   
   Отже, працівникам підприємства може бути надана додаткова оплачувана відпустка, якщо обов’язок її надання покладено на підприємство вимогами трудового чи колективного договору.
   
   Статтею 23 Закону № 504 передбачено, що:
   
   - витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених законодавством про працю, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники;
   
   - оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
   
   Отже, додаткова оплачувана відпустка, що надається працівникам понад вимоги, зазначені в законодавстві про працю, та яка передбачена положеннями колективного чи трудового договору, має оплачуватися за рахунок прибутку підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.
   
   Згідно з пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ^[4] заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
   
   В абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464^[5] зазначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) для роботодавця та його працівників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
   
   Перелік виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено Постановою Кабміну № 1170^[6]. Даний перелік не включає витрати підприємства на оплату додаткової відпуски, що не передбачена законодавством або понад законодавчо встановлені терміни, але обов’язок надання якої передбачено вимогами трудового чи колективного договору.
   
   Абзацом 2 пп. 2.2.12. п. 2.2 ч. 2 Інструкції № 5^[7] передбачено, що до фонду додаткової заробітної плати належить оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору.
   
   Отже, витрати на оплату додаткової оплачуваної відпустки, надання якої передбачено вимогами колективного чи трудового договору, прирівнюються до заробітної плати, а тому з суми таких відпускних мають утримуватися ПДФО та ЕСВ.
   
   Крім того, оскільки вище зазначена додаткова відпустка має «зарплатний характер», то згідно з вимогами пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ вона є об’єктом оподаткування військовим збором.
   
   Стосовно включення витрат на додаткову оплачувану відпустку при розрахунку податку на прибуток, слід зазначити, що згідно з п. 142.1 ст. 142 ПКУ до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку. Такі витрати включають нараховані суми на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін.
   
   Отже, для включення витрат на оплату додаткової відпустки до складу «податкових» такі витрати мають бути передбачені вимогами трудових чи колективних договорів або галузевими угодами з обґрунтуванням необхідності надання такої відпустки.
   
   Втім, враховуючи вимоги ст. 23 Закону № 504, що оплата вище зазначених видів відпусток відбувається за рахунок прибутку, що залишився після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, існує ризик не визнання контролюючим органом таких витрат в податковому обліку.
   
   Тому рекомендуємо звернутися з письмовим запитом до Державної фіскальної служби України для надання роз’яснень стосовно вище викладеної ситуації.
   
   Стосовно бухгалтерського обліку витрат на оплату додаткових відпусток слід відмітити, що у випадку, якщо підприємство не створює резерв для забезпечення оплати відпусток, то нарахування суми відпускних відображатиметься по кредиту субрахунку 661 та дебету відповідних рахунків для обліку витрат 23, 91,92,93.
   
   Слід відмітити, що інструкцією № 291^[8] передбачений субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» для відображення використання прибутку в поточному періоді. Сальдо на цьому субрахунку у кінці року закривається у кореспонденції із субрахунками 441 та/або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків. Але не передбачена кореспонденція рахунків за Дт 443 та Кт 661. Виходить, що пряме відображення в обліку нарахування суми відпускних за рахунок прибутку суперечить порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку. Інструкцією № 291 передбачені лише кореспонденції Дт 443 Кт 68, Дт 68 Кт 30/48. Втім, підприємство може скористатися правом самостійно обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них, передбаченим ст.8 Закону про бухоблік. Адже, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).
   
   [1] Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII
   
   [2] Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.
   
   [3] Лист Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 06.07.2001 р. № 010-720.
   
   [4] Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.
   
   [5] Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
   
   [6] Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 22.12.2010 р. № 1170.
   
   [7] Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.
   
   [8] Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.