Увольнение работника по собственной инициативе в период временной нетрудоспособности

   За частиною 1 статті 38 Кодексу Законів про працю України (КЗпПУ) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком: вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною – інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
   
   Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
   
   Таким чином, звільнення працівника з власної ініціативи має відбуватися через подання письмової заяви власникові або уповноваженому ним органу за два тижні. Заяву про звільнення з власної ініціативи працівник має право зареєструвати, як вхідний документ у відділі кадрів або іншому структурному підрозділі підприємства в порядку встановленому внутрішніми нормативними документами підприємства. Дата реєстрації заяви вважатиметься початком відліку двотижневого строку попередження.
   
   Упродовж двох тижнів попередження працівник має право відкликати заяву на звільнення, подавши іншу письмову заяву.
   
   Обмеження щодо звільнення працівника, який є тимчасово непрацездатним, стосується тільки звільнення з ініціативи власника, що встановлено статтею 40 КЗпПУ, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).
   
   За частиною 1 статті 116 КЗпПУ у разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то такі суми мають бути виплачені не пізніше від наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
   
   Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93р. № 58, зареєстрованим у Мін’юсті України 17.08.93р. за №110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про потребу отримання трудової книжки.
   
   За частиною 2 п.1 ст.4 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який діяв до 01.01.2015р.) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи) і час випробування і день звільнення.
   
   Якщо працівник не відкликав заяву про звільнення і в день звільнення є тимчасово непрацездатним, роботодавець не має права самостійно ухвалювати рішення про перенесення дати звільнення працівника до закінчення періоду тимчасової непрацездатності і зобов’язаний у день звільнення видати наказ про звільнення працівника на підставі раніше поданої заяви, провести розрахунок належних працівникові коштів та внести відповідні записи до трудової книжки працівника. При цьому листок непрацездатності має бути оплачений не до дня звільнення, а за весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від дати припинення трудових відносин. Так само підлягатимуть оплаті всі наступні листки тимчасової непрацездатності, видані за одним страховим випадком, що стався під час роботи.