Командировки региональных представителей

   «Региональные представители постоянно проживают в другом городе, и в этом же городе выполняют свои трудовые функции в рамках трудового договора.
   
   Главный офис зарегистрирован в Киеве, работник по заданию руководителя находится в другом городе. Такое задание оформляется как длительная командировка ( 10 и более календарных дней), издается приказ на командировку, командировочное удостоверение оформляется, по окончании командировки - в бухгалтерию сдается отчет и компенсируются суточные в размере, указанным в приказе на командировку.
   
   Со стороны проверяющих органов, не возникнут ли вопросы по оформлению этих командировок:
   
   - Счетов за проживание нет ( они прописаны в этих населенных пунктах, куда предприятие их отправляет)
   
   - Длительность командировки более 10 дней
   
   - Размер суточных указан в приказе( хотя есть единый приказ на возмещение суточных по фирме);
   
   - Положения о командировках нет
   
   Могут ли признать суточные как «Зарплата» и насчитать ЕСВ и НДФЛ»?
   
   на языке оригинала
   
   повідомляємо наступне:
   
   Згідно статті 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59 (далі - Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням підприємства що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
   
   Положення Інструкції № 59 є обов'язковими для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів. Щодо інших підприємств та організацій, то, як зазначено у листах Державної податкової адміністрації України від 07.09.2011р. № 10077/5/15-1216 та від 31.03.2012р. № 5742/6/15-1415, Інструкція № 59 має лише роз’яснювальний характер і може використовуватися як допоміжний (довідковий) документ.
   
   У зв’язку з вищенаведеним, у разі, якщо іншими нормами законодавства не регламентовані питання щодо відрядження, будемо використовувати норми Інструкції № 59.
   
   Так, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі - ПКУ) встановлено, що не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, тощо. Такі витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, тощо. Ці обмеження враховуються лише для оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. У разі, якщо аванс на відрядження працівнику не видавався, і працівник не надав документи, що підтверджують понесені витрати на проїзд чи проживання, то відсутні податкові наслідки такої операції.
   
   Сума добових визначається в разі відрядження у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи, - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами у сумі не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.
   
   Пунктом 4 Інструкції № 59 зазначено, що при відрядженні працівника в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
   
   Нормативними документами, якими передбачено обмеження щодо строків перебування працівників у відрядженні є Інструкція № 59 та Постанова Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011р. № 98.
   
   Наскільки ми володіємо інформацією, Ваше підприємство не утримується (фінансується) повністю або частково за рахунок бюджетних коштів, тому вимоги інструкції, в тому числі у частині обмеження відрядження максимальним терміном перебування у відрядженні, на нього не розповсюджуються.
   
   Враховуючи вищезазначене, за наявності відповідним чином оформленого наказу на відрядження із зазначеною сумою добових, звіту про відрядження відсутні підстави визнання факту здійснення відрядження і визнання добових заробітною платою.