Як відновитися військовослужбовцю строкової служби на роботі, якщо звільнився у зв’язку з призивом в армію?

   Відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
   
   За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
   
   Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції, що діяла з 08.02.2015 до 11.06.2015 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду») передбачалося, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.
   
   Таким чином, у період з 08.02.2015 по 10.06.2015 діяла пряма норма статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо збереження за працівниками, призваними на строкову військову службу, місця роботи (посади) та середнього заробітку (без компенсації із державного бюджету). Починаючи з 11.06.2015 по 31.12.2016 за працівниками, призваними на строкову військову службу зберігалися місце роботи, посада і компенсувався із бюджету середній заробіток. З 01.01.2016 компенсація середнього заробітку із бюджету законодавством не передбачена.
   
   Таким чином, звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв’язку із призовом на строкову військову службу після 08.02.2015 є таким, що не відповідає законодавству.
   
   Відповідно до статті 232 КЗпП України спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.
   
   З метою поновлення на роботі та оплати за час вимушеного прогулу Ви маєте право звернутися до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем знаходження підприємства, установи, організації або за місцем проживання.