Налоговые последствия добровольного медицинского страхования работников

   Сьогодні все більш поширеною стає практика здійснення компаніями з метою соціального захисту та мотивації персоналу медичного страхування своїх працівників. Тому особливої актуальності набуває питання відображення в податковому обліку операцій за договорами добровільного медичного страхування. Відносини у сфері страхування (крім державного соціального страхування) регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР. Так, ст. 6 вказаного Закону передбачено, що добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
   
   Види добровільного страхування передбачені абзацом четвертим ст. 6 Закону № 85/96 та включають, у тому числі, медичне страхування.
   
   Нижче розглянемо, які податкові наслідки для підприємства зумовлює добровільне медичне страхування працівників.
   
   Податок з доходів фізичних осіб
   
   Порядок оподаткування страхових платежів (внесків, премій) податком з доходів фізичних осіб встановлено пп. 164.2.16 ПКУ, яким передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених будь-якою особою — резидентом за платника ПДФО або в його інтересах.
   
   Таким чином, сума страхових внесків із добровільного медичного страхування працівників, вважається додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню ПДФО за ставками 15 або 17%. Про це також повідомляють контролюючі органи у ЄБПЗ (Додаток 1).
   
   Щодо бази оподаткування, оплата підприємством-роботодавцем страхового полісу для отримання страхових послуг працівником є доходом працівника в негрошовій формі, а тому, згідно п. 164.5 ПКУ базою є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
   
   
   
   де К — коефіцієнт;
   
   Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
   
   Спірним є питання визначення конкретної дати отримання працівником додаткового блага у вигляді медичного страхування, оскільки законодавством не регламентовано, чи слід такою датою вважати:
   
   дату перерахування страховій компанії страхових платежів;
   
   дату визнання витрат із страхування в бухгалтерському обліку;
   
   дату здійснення страховою компанією виплати працівнику (за фактом страхового випадку).
   
   На нашу думку, найбільш послідовним є нарахування та сплата ПДФО до бюджету на дату перерахунку підприємством страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя страховій організації.
   
   Єдиний соціальний внесок
   
   Відповідно до норм ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI база нарахування ЄСВ включає:
   
   - суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату;
   
   - інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
   
   Для визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, та інших заохочувальних та компенсаційних виплат слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. Крім того, Постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
   
   Враховуючи, що внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного страхування працівників і членів їх сімей не включаються до фонду оплати праці згідно з нормами п. 3.5 Інструкції № 5 і включені в Перелік № 1170, такі витрати не є базою нарахування ЄСВ. Про це також йдеться у листі ПФУ від 02.01.2013 р. № 100/03-20 (Додаток 2).
   
   Податок на прибуток
   
   Норми пп. 140.1.6 ПКУ забороняють включати до складу витрат:
   
   витрати на страхування життя, здоров’я та інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, обов’язковість якого не передбачена законодавством;
   
   будь-які витрати на страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
   
   Отже, при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на медичне страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, лише за обов’язковими видами страхування.
   
   Оскільки обов’язковість медичного страхування працівників не передбачена законодавством та здійснюється роботодавцем добровільно, витрати на таке страхування не включаються до складу податкових витрат платника податку, що підтверджується аналогічним роз’ясненням контролюючих органів в ЄБПЗ (Додаток 3).
   
   Податок на додану вартість
   
   Відповідно до пп. 196.1.3 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
   
   Отже, операції з медичного страхування власних працівників за кошти підприємства не призводить до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ. Думка контролюючих органів, висловлена у ЄБПЗ, кореспондується з вищевказаним (Додаток 4).
   
   Таким чином, діюче законодавство не передбачає будь-яких податкових преференцій для компаній-роботодавців за договорами добровільного медичного страхування співробітників.
   
   Витрати на добровільне медичне страхування працівників не включаються до складу податкових витрат платника податку та оподатковуються ПДФО як додаткове благо із застосуванням натурального коефіцієнта. При цьому такі витрати не є базою для нарахування ЄСВ. Також операції з добровільного медичного страхування працівників не призводить до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.
   
   
   Савич Ольга,
   консультант з бухгалтерського та податкового обліку
   
   
   
   
   

Додаток 1

   
   
   
   Категорія: 103. Податок на доходи фізичних осіб
   
   Підкатегорія: 103.02 об’єкт оподаткування
   
   
   Запитання:
   
   Чи оподатковується ПДФО сума страхових внесків, сплачених СГ за добровільне страхування (у т.ч. медичне страхування) найманих працівників?
   
   Відповідь:
   
   Згідно з пп.164.2.16. п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб відноситься сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою — резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:
   
   а) особою — резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;
   
   б) одним з членів сім’ї першого ступеня споріднення платника податку;
   
   в) роботодавцем — резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.
   
   Враховуючи вищевикладене, сума страхових внесків, сплачена суб’єктом господарювання за добровільне страхування на користь найманих працівників (крім випадків, зазначених у абз. «а» — «в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ) вважається додатковим благом фізичної особи і підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
   
   Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачене Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713 (далі — Інструкція).
   
   Одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі), виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) та витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім внесків підприємств згідно з договорами добровільного медичного страхування та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна), належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат згідно з підпунктами 2.3.2 та 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції відповідно.
   
   Таким чином, витрати підприємства на подарунки, призи, оплату найманого житла працівникам підприємства та плата за страхування від нещасного випадку працівників, яку підприємство (страхувальник) зобов’язане внести страховій компанії, згідно з договором такого виду страхування, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.
   
   
   Директор департаменту
   надходження доходів

В. Литвиненко

   
   
   
   
   
   
   
   Категорія: 102. Податок на прибуток підприємств
   
   Підкатегорія: 102.07.18 внески на соціальні заходи
   
   Запитання:
   
   Чи включаються до складу витрат (та за яких умов) витрати на медичне страхування працівників?
   
   Відповідь:
   
   Відповідно до п.142.2 ст.142 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством.
   
   При визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків платника податку, пов’язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб (пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПКУ).
   
   Отже, при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на медичне страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, лише за обов’язковими видами страхування. Витрати платника податку на добровільне страхування працівників не включаються до складу витрат платника податку.
   
   Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, з прямих витрат на оплату праці, до яких включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп.138.8.2 п.138.8 ст.138 ПКУ).
   
   Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПКУ). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПКУ).
   
   Таким чином, витрати на обов’язкове медичне страхування працівників, зайнятих у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг) враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі прямих витрат, які включаються до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення). Витрати на обов’язкове медичне страхування іншого персоналу визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (нараховані).
   
   Відображення витрат на обов’язкове медичне страхування працівників в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213 (далі – Декларація), залежить від виду операційних або інших витрат.
   
   Витрати на обов’язкове медичне страхування, які враховуються у складі собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відображаються у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» з відповідним перенесенням до рядка 05 «Витрати операційної діяльності» Декларації.
   
   Витрати на обов’язкове медичне страхування, які включаються до інших витрат, відображаються у рядку 06.4.28 «Обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам» додатка ІВ до Декларації з відповідним перенесенням до рядків 06.4 та 06 Декларації.
   
   Загальнообов’язкове медичне страхування передбачене п.1 ст.7 Закону України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон №85). Проте, відповідно до останнього абзацу ст.7 Закону №85 для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків. На сьогодні не має затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку проведення обов’язкового медичного страхування. Таким чином, витрати на таке страхування не включаються до складу витрат платника податку та виступають добровільним фінансуванням особистих потреб працівників.
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   Категорія: 101. Податок на додану вартість
   
   Підкатегорія: 101.13.03. операції з надання послуг із страхування
   
   
   Запитання:
   
   Чи виникають у підприємства податкові зобов’язання з ПДВ у разі медичного страхування своїх працівників за кошти підприємства?
   
   Відповідь:
   
   Відповідно до пп. «б» п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.
   
   Згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 р.І ПКУ постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
   
   Відповідно до пп.196.1.3 п.196.1 ст.196 р.V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:
   
   надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;
   
   надання послуг із загальнообов’язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування), недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів.
   
   Враховуючи вищевикладене, операція з медичного страхування своїх працівників за кошти підприємства не призводить до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.
   
   
   
   
   
   З повагою,
   група компаній Крестон Геренті Груп Юкрейн