Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. 

Зауважу, що у цій статті закону не поділяється поняття листка непрацездатності у паперовому чи електронному вигляді, тобто якщо дотримуватися цієї статті закону, то й для сформованих в електронному вигляді листків непрацездатності – також доведеться «завіряти» копії за необхідності, або:

– ігнорувати пряму норму Закону та керуватися підзаконним актом – Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 1234 від 17.06.2021 року, або:

– чекати на виправлення законодавцями своїх помилок. 

Прошу відповісти на такі питання:

1. Яким чином працівнику, у разі роботи за сумісництвом, отримати копію листка непрацездатності, засвідчену підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи, якщо листок непрацездатності відкрито в електронному вигляді?

2. Яким чином застрахованій особі, яка одночасно здійснює підприємницьку (або іншу) діяльність, та працює за основним місцем роботи, отримати копію листка непрацездатності, засвідчену підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи, якщо листок непрацездатності відкрито в електронному вигляді?

3. Яким чином застрахованій особі, яка одночасно здійснює підприємницьку (або іншу) діяльність, і не працює на умовах трудового договору (контракту), отримати копію листка непрацездатності, засвідчену установою охорони здоров’я, яка його видала, якщо листок непрацездатності відкрито в електронному вигляді?

«Щодо призначення та здійснення страхових виплат»

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приклади та питання:

1. Якщо працівник має декілька основних місць роботи та декілька «за сумісництвом»; до якого самого з цих декількох слід звертатися за страховим випадком? 

2. Якщо працівник не має основного місця роботи (ну так він сам визначив у заяві, що його місце роботи НЕ основне!), тобто, він сумісник, наприклад, на 1/2 ставки із зарплатою нижчою за мінімальну і з ЄСВ менше мін. страх. внеску, одночасно він є самозайнятої особою (наприклад – ФОП) та нараховує, і сплачує ЄСВ за себе у розмірі не нижче за мін. страх. внеску. Яким чином розраховуватиметься лікарняні – як суміснику чи як ФОП? Хто це визначає? Чи можна в даному випадку розглядати підприємницьку діяльність як «за основним місцем ДІЯЛЬНОСТІ» (як йдеться в п.1 статті 22)?

3. Якщо за основним місцем роботи працівник отримав відмову в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі п. 6 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (наприклад, перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати), та звертається до роботодавця, в якого працює за сумісництвом (одно місце роботи за сумісництвом). Які дії роботодавця-«сумісника» за відсутності довідки про середню зарплату з основного місця роботи?

4. Якщо за основним місцем роботи працівник отримав відмову в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі п. 6 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (наприклад, перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати), та звертається до одного з роботодавців, в якого працює за сумісництвом (декілька місць роботи за сумісництвом), до якого самого з цих декількох?

5. Якщо за основним місцем роботи працівнику нараховано допомогу з тимчасової непрацездатності за електронним лікарняним, наприклад,  за період з 01 по 14 лютого 2023, подано заявку до ПФУ. З 15.02.2023 за заявою працівника – перебуває у відпустці без збереження заробітної плати та одночасно продовжує хворіти та є електронний лікарняний (продовження) з 15 лютого по 28 лютого 2023. За основним місцем роботи він має  отримати відмову в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі п.6. ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (наприклад,), та звертається до одного з роботодавців, в якого працює за сумісництвом (декілька місць роботи за сумісництвом), до якого самого з цих декількох? Яким чином буде розраховуватися лікарняний-продовження в одного з роботодавців-«сумісників» – як первинний, чи продовження? Як бути з оплатою перших 5 днів по другому лікарняному? 

6. Якщо працівник має одне основне місце роботи та декілька «за сумісництвом»; та не в змозі повідомити роботодавців про свій стан здоров'я (наприклад, у комі). Хто має право отримати «відмову» з основного місця роботи (якщо є підстави) для призначення виплат «за сумісництвом», до якого самого з цих декількох слід звертатися? 

7. Якщо працівник мав одне основне місце роботи та декілька «за сумісництвом»; та вже не в змозі повідомити роботодавців про свій стан здоров'я (наприклад, помер). Хто отримуватиме «відмову» з основного місця роботи (якщо є підстави) для призначення належних виплат «за сумісництвом» , до якого самого з цих декількох слід звертатися?

8. Пунктом 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності …  надається … у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Повідомте, будь ласка, дату, номер та назву цього Порядку, затвердженого не ФСС, не ПФУ, а саме Кабінетом Міністрів України. 

Відповідь ПФУ в листі № 9726-10744/О-03/8-2800/23 від 17.03.2023

ВИСНОВКИ

1. Якщо виявиться, що працівник не має основного місця роботи, то отримати страхові виплати за сумісництвом буде проблематичним. ПФУ робить висновок, що страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності буде надаватися застрахованій особі за основним місцем роботи страхувальником, в кабінеті якого на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України відображено листок непрацездатності, сформований як за основним місцем роботи.
2. Якщо у працівника декілька місць роботи за сумісництвом та за основним місцем роботи він отримав "відмову", то вибір, до якого з роботодавців "за сумісництвом" звертатися працівник робить самостійно. ПФУ підкреслює, що реалізація права на страхову виплату у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом передбачена лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Тому у разі наявності у застрахованої особи на момент настання страхового випадку декількох місць роботи за сумісництвом, застрахована особа реалізує своє право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по вагітності та пологах шляхом подання до одного з місць роботи за сумісництвом рішення страхувальника або уповноважених ним осіб з основного місця роботи про відмову в призначенні страхової виплати.
3. ПФУ визнає, що слід ігнорувати пункт 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266, в якому йдеться згадка про довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Тому, якщо за основним місцем роботи працівник отримав відмову в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності та звертається до роботодавця, в якого працює за сумісництвом для отримання допомоги, надавати таку довідку НЕ потрібно.
4. ПФУ визнає, що слід ігнорувати пряму норму Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до п. 1 ст. 23 якого “у разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи” та керуватися підзаконним актом – Порядком видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затверджений Наказом МОЗ України № 1234 від 17.06.2021 року.
5. Якщо за основним місцем роботи працівнику нараховано допомогу з тимчасової непрацездатності за електронним лікарняним, наприклад, за період з 01 по 14 лютого 2023, подано заявку до ПФУ. З 15.02.2023 за заявою працівника – перебуває у відпустці без збереження заробітної плати та одночасно продовжує хворіти та є електронний лікарняний (продовження) з 15 лютого по 28 лютого 2023, то ПФУ відповів, що за основним місцем роботи вказана допомога буде надаватися за період з 01 по 14 лютого 2023 року (з 07 по 14 лютого 2023 року фінансується Пенсійним фондом України), а за період з 15 по 28 лютого за місцем роботи за сумісництвом на підставі вмотивованого рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про відмову в призначенні страхової виплати за основним місцем роботи. Питання: “Яким чином буде розраховуватися лікарняний-продовження в одного з роботодавців-«сумісників» – як первинний, чи продовження? Як бути з оплатою перших 5 днів по другому лікарняному?” – ПФУ залишив без відповідей.
6. Що стосується питань отримання рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи у випадку неможливості звернення застрахованої особи до роботодавця для отримання такого рішення особисто (якщо працівник має одне основне місце роботи та декілька «за сумісництвом»; та не в змозі повідомити роботодавців про свій стан здоров'я (наприклад, у комі)), то: відповідно до абзацу другого частини першої статті 24 Закону повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п’яти днів після прийняття відповідного рішення.
7. Якщо працівник мав одне основне місце роботи та декілька «за сумісництвом»; та вже не в змозі повідомити роботодавців про свій стан здоров'я (наприклад, помер), то ПФУ відповідає таким чином: частиною четвертою статті 24 Закону передбачено, що не одержані у зв’язку із смертю застрахованої особи страхові виплати виплачуються членам сім’ї, які проживали разом з нею, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Тому нормами Закону визначено, що рішення про відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності отримує застрахована особа, а у разі смерті застрахованої особи для реалізації права на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності таке рішення може отримати член сім’ї, який проживав разом з нею або спадкоємець.
8. Щодо згадки про “порядок, встановлений Кабінетом Міністрів України”, про який йдеться в п. 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», то ПФУ визнає, що для сумісників на сьогодні зазначене питання не врегульовано жодним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, в зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2022 № 1306 “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” було визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”.