Мене завжди вражала здатність людини створювати щось із нічого. Криптовалюта — це саме той випадок: цифри на екрані, що стали багатством, свободою, а іноді й прокляттям. 

Сьогодні я хочу поговорити про те, як ці невидимі активи вплутуються в цілком реальні судові війни — війни між колишнім подружжям щодо крипти. Уявіть: ви стоїте перед суддею, а на столі лежить не дім чи машина, а код із дванадцяти слів, який може коштувати мільйони. Як це поділити? І чи можливо взагалі? Це питання, що балансує між філософією права й холодною практикою. Давайте розбиратися — з цинізмом досвідченого адвоката й легким присмаком гіркої іронії.

Тіні правового вакууму: чому закон мовчить?

Україна, станом на березень 2025 року, нагадує мені країну, що блукає в сутінках правового регулювання криптовалют. Закон України «Про віртуальні активи» від 17 лютого 2022 року № 2074-IX — це як старий годинник, що зупинився: красивий, але не працює. Він чекає змін до Податкового кодексу, які ніяк не дійдуть до фінішу. Проєкт № 10225, зареєстрований 7 листопада 2023 року, обіцяє врегулювати обіг цих цифрових привидів, але високі ставки податків і бюрократична тяганина роблять його більше декларацією намірів, ніж реальним інструментом. Є ще два альтернативні законопроєкти — від НКЦПФР, що копіює європейський регламент MiCA, та від Мінцифри, що пропонує ліберальніший підхід. І що маємо? Закон ще не діє, але вже потребує ремонту, як новенька машина з конвеєра, що не заводиться.

Тим часом у судах уже з’являються справи, де подружжя ділить не лише шафи й холодильники, а й біткоїни чи ефіри. Це театр абсурду, де актори — юристи й судді — грають за старими сценаріями Цивільного та Сімейного кодексів, намагаючись втиснути цифрову реальність у паперові рамки. Чи вистачить цього, коли на кону — невидиме золото? Відповідь очевидна: ні. Але ми, адвокати, звикли працювати з тим, що є, а не з тим, що хотілося б.

Чи є криптовалюта майном, чи просто ілюзією?

Коли я вперше задумався над природою криптовалюти, мені спало на думку порівняння з повітрям: воно є, ми його відчуваємо, але спробуй його схопити. Цивільний кодекс України (стаття 179-1) називає віртуальний актив цифровою річчю — звучить приземлено, але це вже щось. Сімейний кодекс додає: усе, що не виключене з цивільного обігу, може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Отже, коли Закон «Про віртуальні активи» запрацює, ми зможемо сказати: так, криптовалюта — це майно. Але поки що це лише обіцянка на папері.

Чи можна її поділити? Тут починається гра в логіку. Біткоїн чи ефір — це взаємозамінні токени: їх можна розбити на дрібні частки, як долар на центи, і поділити без втрати суті. Це як готівка в гаманці, тільки без запаху паперу. А от NFT — інша історія. Це цифровий еквівалент унікального шедевра: розрізати його — значить знищити. У таких випадках одному дістанеться актив, іншому — компенсація. Логічно? Так. Просто? Ні.

На практиці одна зі сторін зазвичай просить компенсацію за частину вартості криптовалюти. Але якщо вона не задекларована й не було спільного доступу, довести її існування — це як ловити тінь у темряві. Потрібно зібрати докази, які суд визнає, а це важка, затратна й часто невдячна робота. І ось тут я, як адвокат, кажу: без підготовки не лізьте в цю авантюру. Бо суд — це не місце для імпровізацій.

Де шукати цифровий скарб другого з подружжя?

Знайти криптовалюту партнера — це як шукати голку в стозі сіна, де стіг зашифрований іще й палає. Вона може ховатися в різних формах:

• в електронних гаманцях на біржах (Binance, KUNA) чи обмінниках;
• у програмних гаманцях на комп’ютері;
• у застосунках на смартфоні;
• на папері з записаним ключем;
• в апаратних гаманцях — тих самих флешках за сотню доларів, що можуть зберігати мільйони.

Закон каже: право власності підтверджує ключ — seed-фраза з 12 чи 24 слів. Але якщо ваш колишній тримає язик за зубами, ви в глухому куті. Фізичний гаманець знайти легше — його наявність уже натякає на скарб. Та без пароля це просто шматок пластику. Біржі — інший виклик: транзакції там видно, але лише якщо платформа співпрацює. Закордонна біржа? Готуйтеся до листування через статтю 498 ЦПК — повільно, дорого й без гарантій.

Декларації — ваш козир, якщо партнер на держслужбі. Закон «Про запобігання корупції» змушує таких осіб звітувати про крипту. Немає декларації? Тоді час «цифрових» детективів. В Україні вони вже з’являються: аналізують блокчейн, шукають сліди транзакцій. Але це не дешево — від кількох тисяч гривень до десятків тисяч, залежно від складності. Судове клопотання про витребування даних у відповідача — ще один шлях, але без попередніх доказів судді часто відмовляють. Приклад: справа № 337/4714/20 у Хортицькому райсуді Запоріжжя. Позивач не довів наявність біткоїна — не було адреси гаманця. І все, кінець історії.

Як заморозити те, що рухається зі швидкістю світла?

Ви знайшли докази, але поки суд думає, крипта зникає — переведена чи обміняна. Арешт — ваш єдиний шанс. Угода WhiteBit дозволяє біржі блокувати активи за рішенням суду. Приклад із практики: ухвала Печерського райсуду Києва від 5 серпня 2021 року (справа № 757/41966/21-к) заморозила 562 300 USDT на KUNA та 603 400 USDT на Binance у кримінальному провадженні. У цивільних справах це теж працює — подавайте заяву про забезпечення позову до початку процесу.

З «холодними» гаманцями складніше. Їх можна вилучити, але без ключа — марно. АРМА в кримінальних справах уже тестує методи управління такими активами. Уявіть: судовий гаманець, куди переказують спірні токени до рішення. Це не фантастика, а майбутнє, яке наближається. Моя порада: дійте швидко. Ризик втрати високий, тож арешт до позову — ваш перший крок. Інакше готуйтеся до розповідей про «втрачені паролі».

Скільки коштує невидиме багатство?

Активи заморожені, але як оцінити те, що коливається щосекунди? Біткоїн падає й злітає, як настрій у підлітка. Суду потрібна вартість на момент розгляду, але експертів в Україні немає. Скриншоти з бірж — слабкий аргумент. Декларації — лише для декларантів. У рішенні Київського райсуду Полтави від 18 грудня 2023 року (справа № 552/5953/23) суд посилався на сайт «Мінфін» із курсами криптовалют. Роздруківка звідти стала доказом. Не ідеально, але поки працює.

Стейблкоїни, як Tether, — легший випадок: їхня ціна прив’язана до долара, курс НБУ все вирішує. А от із волатильними токенами — біда. Моя пропозиція: беріть середню ціну за місяць або залучайте дані міжнародних платформ, як CoinMarketCap. Судді імпровізують, але це не їхня провина — це наш спільний виклик.

Міжнародний досвід: уроки з-за кордону

Світ іде попереду, і нам є чому повчитися. У Великій Британії подружжя на старті процесу подає повну фінансову звітність — включно з криптовалютою. У Гонконзі так само. Прозорість зменшує хаос. У 2019 році англійський суд у справі «AA проти невідомих осіб» визнав біткоїн власністю, яку можна арештувати. В іншому кейсі суд змусив перевести токени з «холодного» гаманця на гаманець позивача, а акаунт на Coinbase заморозили через дзеркальне рішення в США.

У США, у справі «Robertson v. Robertson» (Каліфорнія, 2020), суд визнав криптовалюту, куплену в шлюбі, спільним майном і розділив її за вартістю на момент слухання. А в Сінгапурі у 2022 році суд наклав арешт на NFT, визнавши його унікальним активом. Що це дає нам? Ідею: чіткі правила розкриття активів і швидкі арешти — ключ до успіху. Україна могла б запровадити обов’язкове декларування крипти в шлюборозлучних справах і налагодити співпрацю з іноземними судами. Але поки це мрії.

Судовий туман: що показує практика?

В Україні суди лише торкаються теми. Справа № 953/4882/23: позивач хотів поділити гроші від продажу крипти, але суд визнав їх особистою власністю відповідача — актив продали до процесу. Апеляція триває. Справа № 947/21824/21 у Київському райсуді Одеси: суд витребував дані про біткоїн-рахунки у 70 банків — марно, бо банки не тримають крипту. А у справі № 337/4714/20 позивач програв через брак доказів — адреси гаманця не було.

Верховний Суд мовчить — без бази прецеденти не народжуються. Але кожна справа — цеглина в майбутній стіні права. Юристи, які беруть такі кейси, — піонери. І я серед них.

Шлях крізь хаос: мої поради й зауваження

Криптовалюта в шлюборозлучних спорах — це не майно, а головоломка. Знайти її складно, зберегти — ще складніше, поділити справедливо — майже неможливо без змін у законі. Ось мої професійні поради:

1. Фокус на компенсації. Поділ у натурі — утопія. Вимагайте грошей за половину вартості.
2. Докази — ваш фундамент. Скриншоти, декларації, дані транзакцій — усе, що є. Не соромтеся залучати детективів.
3. Арешт — першим кроком. До позову подавайте заяву про забезпечення. Час — ваш ворог.
4. Аналізуйте доцільність. Перед судом порахуйте: витрати на докази можуть перевищити виграш.
5. Мисліть глобально. Якщо біржа іноземна, готуйтеся до міжнародних запитів — це довго, але можливо.

Моє зауваження як адвоката: українське право відстає від життя на роки. Ми граємо в шахи без половини фігур. Але це й шанс: кожен кейс — можливість створити прецедент. З вступом до ЄС MiCA змусить нас наздогнати світ. А поки — творіть. Право завжди запізнюється, але ми, юристи, можемо його підштовхнути. З розумом, цинізмом і філософським поглядом на світ, де цифри важать більше, ніж золото.