Основне місце роботи – одно, два, три?.. Відповідає Мінекономіки
В предыдущем блоге Основне місце роботи – одно, два, три?.. Відповідає ПФУ і Держпраці были получены ответы ПФУ и Держпраці.
Міністерству економіки України я задал такие вопросы:
- Щодо обов’язку працівника повідомляти роботодавця про основне місце роботи
Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
Відповідно до пп. 3¹) ч.2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа (працівник) зобов'язана повідомляти страхувальника (роботодавця), в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання).
У зв'язку з цим, питання:
1.1. чи може працівник (застрахована особа) при прийомі на роботу повідомляти кілька роботодавців про визначення таких декількох місць роботи як основних; якщо ні, то чим це визначено?
1.2. чи може працівник, який вже працює за основним місцем роботи, при прийомі на роботу до нового роботодавця (страхувальника) повідомляти такого нового роботодавця про визначення його місця роботи також як основного?
1.3. якщо при прийомі на роботу працівник не повідомив роботодавця про визначення місця роботи як основного, – чи повинен такий працівник бути оформлений як сумісник?
1.4. якщо працівник, який до цього письмово повідомив роботодавця про визначення місця роботи як основного, написав заяву про відкликання такого визначення місця роботи як основного і продовжує при цьому працювати – яким чином роботодавець (страхувальник) це оформлює:
звільнення з основного місця роботи і прийом на сумісництво, «змусивши» працівника написати заяву про звільнення з основного місця роботи, а потім про прийом за сумісництвом; або
переведення з основного місця роботи на роботу за сумісництвом?
1.5. яка відповідальність працівника, якщо він повідомив декілька роботодавців про основне місце роботи? Чи взагалі є така відповідальність?
Держпраці в листі № 6147/4/4.1-ЗВ-21 від 16.09.2021р., відповів «про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Далі, Держпраці, не навівши законодавчого обґрунтування, робить висновок, що «законодавством про працю не передбачено укладення трудового договору за основним місцем роботи одразу на двох підприємствах».
Якщо працівник, який до цього письмово повідомив роботодавця про визначення місця роботи як основного, написав заяву про відкликання такого визначення місця роботи як основного і продовжує при цьому працювати, то Держпраці рекомендує такі зміни проводити шляхом звільнення та прийняття, «змусивши» працівника написати дві заяви: «на звільнення, наприклад, за власним бажанням або за угодою сторін і на прийняття на роботу.
На підставі заяв видаються накази про звільнення і про прийняття на роботу.»
Що стосується відповідальності працівника, якщо він повідомив декілька роботодавців про основне місце роботи, чи взагалі є така відповідальність – Держпраці відповіді не надав.
Тому, з урахуванням відповідей ПФУ та Держпраці,
прошу надати відповіді на наступні питання:
1.1. чи може працівник НЕдержавних підприємств, установ і організацій при прийомі на роботу повідомляти кілька роботодавців про визначення таких декількох місць роботи як основних; якщо ні, то чим це визначено?
1.2. чи може працівник НЕдержавних підприємств, установ і організацій, який вже працює за основним місцем роботи, при прийомі на роботу до нового роботодавця повідомляти такого нового роботодавця про визначення його місця роботи також як основного?
1.3. якщо при прийомі на роботу працівник НЕдержавних підприємств, установ і організацій не повідомив роботодавця про визначення місця роботи як основного, – чи повинен такий працівник бути оформлений як сумісник?
1.4. якщо працівник НЕдержавних підприємств, установ і організацій, який до цього письмово повідомив роботодавця про визначення місця роботи як основного, написав заяву про відкликання такого визначення місця роботи як основного і продовжує при цьому працювати – яким чином роботодавець (страхувальник) це оформлює:
звільнення з основного місця роботи і прийом на сумісництво, «змусивши» працівника написати заяву про звільнення з основного місця роботи, а потім про прийом за сумісництвом; або
переведення з основного місця роботи на роботу за сумісництвом?
1.5. яка відповідальність працівника НЕдержавних підприємств, установ і організацій, якщо він повідомив декілька роботодавців про основне місце роботи? Чи взагалі є така відповідальність?
1.6. яка відповідальність роботодавця, який не відноситься до державних підприємств, установ і організацій, якщо він прийняв працівника, вже маючого одно основне місце роботи, – також на основне місце роботи? Чи взагалі є така відповідальність?
На все эти вопросы Мінекономіки в письме № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р. ответило так:
Выводы:
1. Держпраці в листі № 6147/4/4.1-ЗВ-21 від 16.09.2021р. и Мінекономіки в листі № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р., ссылаясь на пункт 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівником державних підприємств, установ і організації, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43 пытаются определение роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій распространить и на работников-совместителей НЕдержавних підприємств, установ і організації, а також ФОПів.
2. Держпраці в листі № 6147/4/4.1-ЗВ-21 від 16.09.2021р. и Мінекономіки в листі № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р., признаёт тот факт, что не существует понятия «сумісництва» для работников НЕдержавних підприємств, установ і організації, а також ФОПів.
3. Мінекономіки в листі № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р. считает, что «працівник не може працювати за сумісництвом не маючи при цьому основного місця роботи».
4. Мінекономіки в листі № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р. считает, что «законодавство про працю не містить норм, зміст яких дозволяє стверджувати про наявність у працівника права укладати декілька трудових договорів про виконання роботи за основним місцем».
5. Мінекономіки в листі № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р. считает, что «законодавство про працю не містить норм щодо відповідальності працівника, який за наявності у нього основного місця роботи подав роботодавцю заяву, в якій серед іншого зазначив, що це місце роботи буде його основним».
6. Мінекономіки в листі № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р. считает, что «законодавство про працю не містить норм щодо відповідальності роботодавця, який прийняв на основне місце роботи працівника, який вже має інше основне місце роботи».
7. Держпраці в листі № 6147/4/4.1-ЗВ-21 від 16.09.2021р. и Мінекономіки в листі № 4706-01/51196-09 від 22.10.2021р., считают, что якщо працівник, який працює у роботодавця за основним місцем роботи, бажає працювати у цього роботодавця за сумісництвом, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з основного місця роботи та прийняття його на роботу за сумісництвом. Це пов’язано з тим, що законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом.
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Згідно положень ст. 51 КЗпП України перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Згідно п.5 Наказу МОЗ от 25.05.2006 г. № 319 «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я»: для працівників, які працюють у закладах (структурних підрозділах) і на посадах у шкідливих умовах праці, установлюється скорочена тривалість робочого тижня відповідно до постанови КМУ від 21.02.2001 року № 163 "Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня".
Відповідно до розділу 32 «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, передбачено тривалість робочого тижня для лікаря-стоматолога, лікаря-стоматолога-протезиста, лікаря-стоматолога-ортодонта, зубного лікаря, зубного техніка – 33 години на тиждень (див. Лист звернення до Держпраці в Одесь. обл. 17.06.2019 і відповідь від 01.07.2019р. № 15-О-956/03-13-6276).
Звертаю увагу, що відповідно до п. 1 «Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затвердженого наказом Мінпраці України від 23.03.2001р. № 122 скорочена тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами «Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня
ВідповістиПідтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
В розумінні ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»: заклад охорони здоров'я – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Отже, наприклад, лікар-стоматолог, якій працює у ФОПа-роботодавця, не має права на скорочену тривалість робочого тижня 33 години, оскільки ФОП-роботодавець не є «закладом охорони здоров'я (юридичною особою)» в розумінні Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» і не відноситься до категорії «підприємств, організацій і установ» в розумінні Наказу Мінпраці України від 23.03.2001р. № 122.
З цих же причин ФОПи-медики та працівники медичних спеціальностей, що працюють у них, не мають права на спецстаж (на відміну від працівників, чиїми роботодавцями є юридичні особи). Відповісти