Влада періодично згадує про впровадження накопичувального пенсійного страхування. Розберемо на прикладах інших країн як це працює

Перші кроки до впровадження законопроекту було зроблено ще у 2019 році. Тоді було розроблено законопроект. У 2022 році його мали винести на розгляд, але не очікувано поставили на паузу.

Чому цю систему не впроваджують? Тому що на даному етапі країна не готова до такої реформи.

• Одна з причин - це відсутність інструментів для інвестицій, оскільки фондовий ринок в Україні не розвинений.
• Друга причина -  це фінансування солідарної пенсійної системи, оскільки у 2022 році профінансувати всі видатки було проблематично. А впровадження такої пенсійної реформи не означає збільшення відрахувань роботодавцями. При цьому частина ЄСВ буде спрямовано на напочувальну систему, що означає зменшення фінансування солідарної, що в свою чергу призведе до збільшення видатків на її покриття.

При цьому відтік працездатного населення з України призводить до погіршення стану солідарної пенсійної системи. Так, для прикладу, у 4-ому кварталі 2022 року на 1 пенсіонера припадав 1 працюючий. І ця тенденція не йде до покращення.

• Третя причина - відсутність інструментів, які гарантуватимуть збереження пенсійних накопичень, також відсутні гарантій щодо повернення коштів. Принаймні запропоновані законопроекти про це "мовчать".
• Четверта причина - інфляція. Нинішній мікс, який ми отримали у минулому році, економічна криза+війна говорить про те, що розміщувати кошти на накопичувальних рахунках може бути не ефективно.

Тому, Україна поки що до такого не готова. Але це не означає, що про впровадження НПС потрібно забути, оскільки досвід інших країн говорить про те, що ця система може бути корисною, але якщо її впровадити належним чином.

Що ж говорить нам досвід інших країн?

НПС є поширеним видом пенсійного забезпечення у світі і запроваджено в багатьох країнах. Серед таких країн США, Великобританія, Австралія, Швеція, Швейцарія, Японія та інші.

Поговоримо більш детально на прикладі Великобританії.

НПС в Великобританії було впроваджена в 2012 році, тому поки що є надто рано говорити про її повний успіх чи невдачу. Проте деякі показники свідчать про певний рівень успіху.

За даними Урядової служби з пенсійного забезпечення Великобританії, від початку впровадження НПС більше 10 мільйонів осіб приєдналися до цієї системи, що становить більше 80% працівників, що мають право на це. Це означає, що значна частина працівників забезпечена додатковим джерелом пенсійного доходу, що може допомогти знизити ризики бідності в похилому віці.

При цьому є побоювання, що розмір внесків до НПС є досить низьким, що може призвести до того, що додатковий пенсійний дохід буде недостатнім для покриття витрат на життя в похилому віці. Також є деякі питання щодо інвестиційної політики пенсійних фондів, зокрема щодо їхньої екологічної та соціальної відповідальності.

Отже, хоча НПС у Великобританії має свої позитивні та негативні аспекти, вона все ж дозволяє значній кількості людей мати додатковий пенсійний дохід в похилому віці, що є позитивним кроком в напрямку забезпечення соціального захисту населення.

Як зараз працює НПС у Великобританії?

У UK ця система відома як "особистий пенсійний рахунок" (Personal Pension Plan). Ця система дозволяє людям зберігати кошти на пенсію та інвестувати їх з метою отримання доходу в майбутньому.

Особистий пенсійний рахунок є приватним пенсійним планом, який забезпечує накопичення коштів на пенсію за рахунок внесків особи та її роботодавця. Особистий пенсійний рахунок можна відкрити у різних фінансових установах, таких як банки, страхові компанії та інші.

Особистий пенсійний рахунок забезпечує інвестування коштів у фонди, які вибирає сама людина. У Великобританії існує багато різних фондів, в які можна інвестувати кошти, таких як акції, облігації, нерухомість та інші. Вибір фондів залежить від ризиків, які людина готова прийняти та від того, які види інвестицій вона вважає більш перспективними.

Для того, щоб зберегти стимул для людей вносити внески до особистого пенсійного рахунку, у Великобританії діє система державних пільг. Так, людина, яка вносить внески до особистого пенсійного рахунку, може отримати додаткову державну пільгу у вигляді податкової знижки. Крім того, роботодавець також зобов'язаний вносити свою частку внесків до пенсійного рахунку свого працівника.

Загалом, система накопичувального пенсійного страхування в Великобританії є досить розвиненою та комплексною. Особистий пенсійний рахунок є приватним пенсійним планом, який дозволяє людям зберігати кошти на пенсію та інвестувати їх з метою отримання доходу в майбутньому. Крім того, у Великобританії діє система державної пенсії (State Pension), яка також забезпечує виплати на пенсію.

Державна пенсія в Великобританії є базовим рівнем доходу для всіх пенсіонерів та залежить від того, скільки років людина прожила в країні та скільки років вона платила внески до системи державного пенсійного страхування. У 2022 році максимальна сума державної пенсії становить близько 179 фунтів стерлінгів на тиждень.

Звісно, ж накопичувальна пенсійна система Великобританії має свої плюси та мінуси:

Мінуси:

• Високі комісії: провайдери пенсійних фондів часто стягують високі комісії за управління фондами. Ці комісії можуть зменшувати відсоток прибутку, отриманий від інвестування.
• Ризик недостатньої пенсії: внаслідок змін економічних умов або неправильної оцінки майбутніх потреб, можливо, що накопичення на пенсію будуть недостатніми для задоволення потреб на майбутній пенсії.
• Обмеження при розподілі: пенсійні фонди мають обмеження при розподілі коштів, і деякі учасники пенсійної системи можуть не мати можливості вкладати кошти в ті активи, які вони вважають оптимальними.
• Несприятливий вплив інфляції: пенсійні виплати можуть зазнавати впливу інфляції, оскільки їхній розмір залежить від ринкової вартості активів і ставки інфляції.

Плюси:

• Фінансова стабільність: Накопичення, які формуються протягом років роботи, гарантують фінансову стабільність на старості. При цьому сума накопичень залежить від зарплати та тривалості роботи.
• Індивідуальний підхід: Кожен працівник має можливість самостійно вибирати пенсійну програму, яка найбільше відповідає його потребам.
• Фінансова свобода: Накопичення на пенсію можна знімати як одноразово, так і частинами. При цьому працівник може витрачати гроші на будь-які потреби, не обмежуючись лише витратами на пенсійне забезпечення.
• Стимулювання праці: Така система стимулює працювати більше, оскільки від тривалості роботи залежить висота пенсії.

Поряд з країнами, які змогли впровадити накопичувальну пенсійну систему існують країни з безсумнівно невдалим досвідом. Одним з найяскравіших прикладів є Росія.

Так, після розпаду Радянського Союзу Росія спробувала запровадити накопичувальну пенсійну систему в 1990-х роках. Проте ця спроба не була успішною і від неї згодом було відмовлено. Одна з головних проблем полягала в тому, що пенсійна система засновувалася на добровільному зборі внесків, і відчуття відповідальності за пенсійне забезпечення було надто низьким серед населення.

У ті роки було створено кілька інвестиційних фондів, які зіграли важливу роль у формуванні російського ринку капіталу і стали першими спробами впровадження інвестиційного менеджменту в Росії.

Хоч вони і зіграли важливу роль у розвитку ринку капіталу в Росії, але згодом зіткнулися з численними фінансовими проблемами такими як:

• Нестабільність ринку. Ринок в цей період був нестабільним і непередбачуваним, що зробило інвестиції ризикованими.
• Відсутність регулювання. У Росії не було належної системи регулювання ринку цінних паперів та інвестиційних фондів, що створювало проблеми для інвесторів та спричинило багато шахрайства.
• Корупція. Корупція була широко поширеною в Росії того часу, і це впливало на роботу інвестиційних фондів.
• Крах фінансової системи. У 1998 році Росія стала свідком краху своєї фінансової системи, що призвело до значних втрат для інвесторів і інвестиційних фондів.

Все це призвело до того, що багато з них були змушені припинити свою діяльність, а деякі з них зазнали банкрутства.

Слід акцентувати увагу на тому, досвід інших країн показує, що накопичувальна пенсійна система успішна, якщо є ефективний механізм контролю та нагляду за пенсійними фондами, а також якщо існує високий рівень фінансової грамотності серед населення. На Росії на той час була відсутня ефективна система контролю та нагляду, а також була низька рівень фінансової грамотності серед населення. До речі зараз там мало чого змінилося. Такі фактори ускладнювали ефективне впровадження накопичувальної пенсійної системи.

Після цього у Росії були спроби запровадити систему НПС, але вони ж знову таки були невдалі:

• У 2002 році московія впровадила накопичувальну пенсійну систему, де працівники мали можливість добровільно відкладати певну частину свого заробітку на спеціальний рахунок, який підлягав інвестуванню. Загалом, ця система не здобула популярності серед населення.
• У 2014 році, в рамках реформи пенсійної системи, Росія вирішила перейти до обов'язкової накопичувальної системи для всіх працівників, де 6% їх заробітку повинні були направлятися на накопичувальний рахунок. Однак, згодом ця реформа була скасована і замінена підвищенням пенсійного віку та іншими заходами для збільшення доходів пенсійної системи.
• У 2018 році, у зв'язку зі зростанням демографічного тиску на пенсійну систему, було запропоновано відновити накопичувальну пенсійну систему для тих, хто на той момент уже був учасником пенсійної системи, але ця пропозиція також не отримала значної підтримки.

У результаті Росія продовжує працювати з традиційною розподільчою пенсійною системою, де поточні внески працюючих використовуються для виплат пенсій поточним пенсіонерам.

Таким чином, накопичувальну пенсійну систему можна і потрібно запровадити в Україні. Проте, щоб така система запрацювала належним чином - перед її впровадженням потрібно зробити ще багато роботи.