Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, липень, 2015/№30
Друкувати

Бухзміни: Мінфін «повирішував» важливі проблеми

Влада КАРПОВА, податковий експерт, buhgalter911@mail.ua
Минфин как нельзя кстати приказом № 573* внес изменения в некоторые бухучетные нормативы. Ведь уже «давно назрело». Решен ряд спорных моментов. Детали — в нашей статье.
ПДВ-рахунки, валюта, облік і фінзвітність «малюків»

* Наказ Мінфіну «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 18.06.2015 р. № 573.

Наказ № 573 набуває чинності з дня його офіційного опублікування (намічено на 24.07.2015 р.). Ним уносяться зміни до Інструкції № 291**, а також до П(С)БО 7 «Основні засоби» і П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

** Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291.

Порада: є сенс перерахувати відповідно до нових правил операції з 01.07.2015 р. для того, щоб не виникли проблеми зі складанням балансу за III квартал 2015 року.

Розглянемо основні нововведення. При цьому облік коштів на ПДВ-рахунках повторно не розглядатимемо (див. статтю на с. 4 номера).

Засоби на розподілрахунку в банку

До Плану рахунків додано субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», призначений для обліку коштів в інвалюті, які підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю. У тому числі сум коштів в інвалюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства.

Тим самим Мінфін розв’язав давню проблему, пов’язану з необхідністю відображення у балансі коштів, що значаться на розподільчому рахунку у банку. Ми також виступали за відображення розподільчих рахунків на балансі, хоча є аргументи й проти такої позиції (див. із цього приводу попередній номер журналу).

Продемонструємо нові кореспонденції для експортерів у частині надходження експортної виручки на такому прикладі.

Приклад 1. 16.07.2015 р. на розподільчий рахунок банку надійшла валютна виручка підприємства у розмірі 10000 $. 17.07.2015 р. банк продав 7500 $ на МВРУ за курсом 22,02 грн./$. Курс НБУ на 16.07.2015 р. становив 22,107282 грн./$, на 17.07.2015 р. — 21,986687 грн./$.

Облік операцій буде таким:

Дата операції

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума

грн.

дебет

кредит

16.07.2015

Надійшла на розподільчий рахунок експортна виручка

316

362

10000 $ /

221072,82

17.07.2015

Зараховано на поточний рахунок підприємства експортну виручку в іноземній валюті (у розмірі 25 %)

312

316

2500 $ /

54966,72

17.07.2015

Списано з розподілрахунка валюту для продажу на МВРУ

334

316

7500 $ /

64900,15

17.07.2015

Відображено курсові різниці за валютою (21,986687 - 22,107282) х 10000 $

945

316

1205,95

17.07.2015

Відображено доходи від продажу валюти (додатна різниця між комерційним курсом і курсом НБУ на дату продажу (22,02 - 21,986687) х 7500 $

334

711

249,85

17.07.2015

Уключено до витрат вартість послуг банку

92

334

495,45

17.07.2015

Надійшли кошти від продажу валюти

311

334

164654,55

Загальновиробничі витрати

Інструкція № 291 доповнена кореспонденцією Дт 39 «Витрати майбутніх періодів» — Кт 91 «Загальновиробничі витрати».

Важко сказати, що саме мав на увазі Мінфін. Ми вважаємо, що таким чином Міністерство пропонує відображати загальновиробничі витрати за ситуації, коли протягом звітного періоду немає реалізації та/або виробництва продукції. Зокрема, у разі тимчасового простою, коли підприємство несе певні загальновиробничі витрати, які списувати у звітному періоді нікуди.

Тоді загальновиробничі витрати списують кореспонденцією Дт 39 — Кт 91, а в періоді випуску/реалізації продукції їх включають до собівартості реалізованої продукції.

Щоправда, дещо бентежить той факт, що у П(С)БО 16 «Витрати» такі дії не передбачені та відповідні зміни до цього документа Мінфін не вніс. До того ж в Інструкції № 291 не передбачена кореспонденція Дт 901 — Кт 39, якою в зазначеному варіанті списують постійні нерозподілені витрати. Сподіваємося, що в майбутньому цю проблему роз’яснить сам Мінфін. А поки що викладемо свою точку зору на облік загальновиробничих витрат, понесених у періоді простою.

На замітку: не зовсім зрозуміло, що робити з постійними розподіленими загальновиробничими витратами, понесеними в періоді простою. За логікою за відсутності факту виробництва їх взагалі бути не повинно (немає фактичної потужності). Між тим на практиці таке є можливим, оскільки підприємство може використати різні бази розподілу. Якщо виходити з економічної спрямованості таких витрат, то при простої виробничих потужностей (коли відсутній випуск продукції) усі загальновиробничі витрати повинні відноситися до нерозподілених (незалежно від наявності фактичної бази розподілу).

При такому тлумаченні вони спочатку зараховуються на рахунок 39, а потім у періоді реалізації продукції підлягають списанню на реалізацію (Дт 901 — Кт 39).

Розглянемо новий порядок на прикладах.

Приклад 2. Підприємство у звітному періоді не випускало продукцію та не реалізовувало її. Змінних загальновиробничих витрат не було, постійні розподілені витрати становили 100 грн., нерозподілені — 5000 грн.

Постійні розподілені витрати в цьому випадку повинні були б відобразитися кореспонденцією Дт 23 — Кт 91, а постійні нерозподілені — проводкою Дт 901 — Кт 91. Але оскільки інших кореспонденцій за дебетом рахунка 23 і субрахунку 901 не було, так діяти не зовсім коректно. Тому в періоді понесення загальновиробничих витрат підприємство робить проводку: Дт 39 — Кт 91 на суму 5100 грн., а в періоді реалізації продукції вони списуються кореспонденцією Дт 901 — Кт 39.

Приклад 3. Підприємство у звітному періоді випустило продукцію, однак реалізації не було. Змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати включені до собівартості виготовленої продукції (проводка Дт 23 — Кт 91).

Постійні нерозподілені загальновиробничі витрати повинні були включатися до собівартості реалізованої продукції, але оскільки реалізації не було, вони відносяться на рахунок 39 (Дт 39 — Кт 91). У періоді реалізації продукції підприємство списує ці витрати на собівартість реалізованої продукції: Дт 901 — Кт 39.

Приклад 4. Підприємство у звітному періоді реалізувало продукцію, але випуску продукції не було. Змінні загальновиробничі витрати відсутні.

Оскільки виробництва немає, усі постійні загальновиробничі витрати списуються на реалізацію (кореспонденція Дт 901 — Кт 91).

Ремонти та поліпшення основних засобів

З п. 14 П(С)БО 7 виключили фразу: «Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням і ремонтом об’єкта, визначену в порядку, установленому податковим законодавством».

Фактично з 01.01.2015 р. ця норма стала анахронізмом, оскільки порядок відображення ремонтів в обліку з податку на прибуток змінився.

Незрозуміло, чому Мінфін не вніс зміни до п. 16 П(С)БО 7, який теж містить анахронізм щодо такого:

«Первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів може бути збільшена на суму індексації, проведеної в порядку, установленому податковим законодавством, з відображенням у бухгалтерському обліку в порядку, передбаченому пунктами 19 — 21 Положення (стандарту) 7».

Цілком очевидно, що ці норми також з 01.01.2015 р. застосовуватися не можуть унаслідок того, що в податковому законодавстві відсутній окремий порядок проведення індексації основних засобів. Тому і цю норму, якщо вона була передбачена в наказі про облікову політику, слід було виключити.

Облік і фінзвітність «малюків»

Вкотре Мінфін «перекроїв» склад осіб, які подають фінзвітність суб’єктів малого підприємництва відповідно до вимог П(С)БО 25. Здебільшого ці зміни пов’язані з корективами в обліку єдиноподатників, унесеними до ПКУ з 01.01.2015 р.

Для порівняння наведемо нові та старі норми:

Форма фінзвіту

Склад осіб, які подають фінзвіт

нові норми

старі норми

1. Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва
(ф. № 1-мс, 2-мс)

Юрособи, які відповідають критеріям мікропідприємництва*

Суб’єкти малого підприємництва — юрособи, які ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства. У свою чергу, згідно з п. 44.2 ПКУ до них належать юрособи — платники єдиного податку (ЄП), які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ПКУ. Отже, це юрособи — платники ЄП групи 3

Подібної норми не було

Суб’єкти малого підприємництва — «нульовики» з податку на прибуток**

2. Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва
(ф. № 1-м, 2-м)

Інші юрособи, що належать до суб’єктів малого підприємництва

Представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності

* За ч. 3 ст. 55 ГКУ до суб’єктів мікропідприємництва належать юрособи, у яких:

— середньооблікова кількість працівників не перевищує 10 осіб;

— річний дохід не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом Нацбанку (у 2015 році — 31442032,25 грн.).

** До 01.01.2015 р. склад таких осіб регулювався п. 154.6 ПКУ (у редакції до 01.01.2015 р.), з 01.01.2015 р. вони вказані в п. 16 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ. Слід зазначити, що формально під нові норми щодо складання Спрощеного фінзвіту «нульовики» не підпадають, оскільки в чинній редакції ПКУ не зазначено, що вони ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат з метою розрахунку об’єкта оподаткування. Ці норми були передбачені в п. 44.2 ПКУ в редакції, що діяла до 01.01.2015 р. Схоже, що Мінфін про них просто забув. Між тим ми вважаємо, що «нульовики», як і раніше, мають право складати Спрощений фінзвіт, оскільки їм спочатку було надано право ведення спрощеного бухобліку.

Як бачимо, основні зміни у складі осіб полягають в тому, що Спрощений фінзвіт тепер подають усі юрособи, що належать до групи 3 платників ЄП, тоді як раніше таке право мали тільки суб’єкти малого підприємництва — юрособи, які відповідали критеріям мікропідприємництва.

Майте на увазі: юрособи — єдиноподатники групи 3, які не належать до суб’єктів мікропідприємництва (за критерієм чисельності), повинні перейти на складання Спрощеного фінзвіту.

Очевидно, такий перехід слід провести починаючи з фінзвіту за III квартал 2015 року.

Важлива деталь: відтепер усі особи, які подають Спрощений фінзвіт, можуть:

— обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;

— не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів (на виплату майбутніх відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов’язань тощо), а визнавати відповідні витрати в періоді їх фактичного понесення;

— поточну дебіторську заборгованість уключати до підсумку балансу за її фактичною сумою.

Раніше ці привілеї мали тільки «нульовики».

Теги
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам