Право на неподання декларації: правило винятками красне
* Про нього ми повідомляли вас у статті «Чого чекати від податкової реформи?» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 1.
Новорічний подарунок
Раніше п. 49.2 ПКУ вимушував платника подавати податкові декларації за кожним окремим податком, платником якого він є, за кожен установлений ПКУ звітний період. При цьому чітко зазначалося, що такий обов’язок виникає незалежно від того, чи здійснював платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Завдяки Закону № 71** правила дещо змінили, вилучивши не зовсім правомірну вимогу повального подання звітності. Віднедавна подавати декларації доведеться тільки в разі, якщо у звітному періоді:
а) виникають об’єкти оподаткування. Для кожного податку передбачено власний об’єкт оподаткування. Розібратися з тим, що є таким об’єктом, допоможе відповідний розділ (стаття) ПКУ, що регулює правила обкладення тим чи іншим податком.
Об’єкт оподаткування — один з обов’язкових елементів кожного податку. Ним можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких воно пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (згідно з п. 22.1 ПКУ).
Об’єкт оподаткування може бути навіть тоді, коли господарську діяльність не ведуть. Наприклад, підприємство має об’єкт нежитлової нерухомості. Тому наявний об’єкт оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
б) та/або є показники, що підлягають декларуванню. А ось із ними все не так прозоро. Відсутність законодавчого визначення таких показників, цілком імовірно, може стати предметом спекулювання з боку контролюючих органів. Утім, вважаємо, що йдеться про звітні дані, відображення яких передбачене звітною формою.
Але правил без винятків не буває. У нашому випадку виняток один, і встановлений він п. 49.21 ПКУ. Під його дію підпадають платники, які мають діючі (у тому числі зупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією. Такі платники, як і раніше, зобов’язані подавати деки (зокрема з «роздрібного» акцизу) незалежно від того, чи здійснювали вони господарську діяльність у звітному періоді. При цьому «здаватися» доведеться за кожен установлений ПКУ звітний період.
Важливий момент: податківці одразу ж почали фіскалити і зазначають, що право не подавати декларації за відсутності об’єкта оподаткування і показників, що підлягають декларуванню, почало застосовуватися зі звітних періодів 2015 року (див. категорію 135.02 ЗІР).
Далі пропонуємо розглянути, як діє це правило щодо звітності за найпоширенішими податками.
Особливості застосування звільнення за окремими податками/зборами
ПДВ. Операції, що є об’єктом обкладення цим податком, визначені ст. 185 ПКУ.
Якщо платник ПДВ протягом звітного (податкового) періоду не проводить господарську діяльність, то зрозуміло, що й об’єкта оподаткування в нього не буде.
Але фіскали (див. категорію 101.22 ЗІР) у такій ситуації звертають увагу ще на один важливий аспект — наявність від’ємного значення об’єкта оподаткування попередніх періодів. Його суми підлягають відображенню в податковій декларації навіть того звітного (податкового) періоду, господарську діяльність протягом якого не проводили. Цим самим ДФСУ прирівнює такі суми до показників, що підлягають декларуванню.
Виходить, що не подати деку з ПДВ можна тільки у разі дотримання таких умов:
— платник не проводив господарську діяльність протягом звітного (податкового) періоду;
— відсутні суми від’ємного значення об’єкта оподаткування попередніх періодів, що підлягають декларуванню.
ПДФО & військовий збір. Що стосується податкового розрахунку за формою № 1ДФ***, то специфічні правила зі звільнення від його подання містить п. 176.2 ПКУ. Такий розрахунок подають тільки в разі нарахування сум доходів на користь платників податку податковим агентом протягом звітного періоду. Тобто якщо протягом звітного періоду немає доходів, нарахованих на користь фізичних осіб, — немає і необхідності подавати форму № 1ДФ.
*** Про оновлену форму розрахунку ви могли прочитати у статті «Нова форма № 1ДФ: що змінилося?» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 8.
Підтверджують це й податківці (див. категорію 103.25 ЗІР). Причому їх висновки стосуються як випадків, коли податковий агент не має найманих осіб і не нараховує та не виплачує доходи на користь фізичних осіб, так і ситуацій, коли наймані особи є, але доходи на їх користь не нараховують протягом усього звітного періоду.
ЄСВ. Норми ПКУ на нього не поширюються, а тому звільнення, що розглядається вище, — також. Але в ситуацію «втручається» спеціальне звільнення від звітності, передбачене виключно для ЄСВ п. 2.13 Порядку № 454****. Він установлює, що звіт до податкових органів мають право не подавати ті юрособи, які не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
А як бути, якщо, скажімо, з працівниками укладено трудові договори, але всі вони перебувають у відпустці без збереження заробітної плати*****? У такому разі, як вважає ДФСУ (див. підкатегорію 301.06.01 ЗІР), звітувати все одно доведеться.
***** З такою ситуацією ми знайомили вас у статті «Хто не працює, той… все одно потрапляє у Звіт з ЄСВ» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 10.
Тобто при вирішенні питання, звітувати чи не звітувати, відштовхуватися доведеться від того, чи оформлені трудові або цивільно-правові відносини з фізичними особами.
ЄП (для платників 3 групи)******. Тут, виходячи з положень розд. ХІV ПКУ і відсутності додаткових роз’яснень фіскалів, жодної специфіки не передбачено. Тому діяти має загальне правило, хоча хтозна, можливо, всі «сюрпризи» ДФСУ залишила на потім?
****** Про реформу цього податку ви могли прочитати у статті «Єдиний податок по-новому» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 3.
Рентна плата за спецводокористування. Як ви мали можливість упевнитися*******, тут ДФСУ зайняла спірну позицію: подавати деку доведеться, якщо ви, будучи зареєстрованим платником рентної плати, маєте дозвіл на спеціальне водокористування (або договір на постачання води). І навіть те, що в деяких звітних (податкових) періодах відсутній об’єкт оподаткування зважаючи на використання води виключно для власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не звільняє вас від зазначеного обов’язку (див. консультацію в категорії 121.06 ЗІР).
******* Див. статтю «Використання води: збору більше немає, та є здоровою рентна плата!» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 9.
Таку вимогу можна було б хоч якось пояснити, зважаючи на той факт, що податкові декларації з рентної плати за спеціальне використання води складають наростаючим підсумком з початку року. Але такі самі висновки податківці роблять і для випадків, коли об’єкт оподаткування відсутній протягом усього звітного (податкового) року.
Користуючись методом «від протилежного», робимо висновок, що відсутність такого дозволу/договору, наприклад унаслідок його переукладення від імені іншої особи, позбавляє вас обов’язку подання декларацій.
Виходить, ДФСУ, визнаючи відсутність об’єкта оподаткування, все одно змушує звітувати! Оскільки дозвіл на спецводокористування або договір на постачання води містить ліміти на водовикористання, то, схоже, що саме такі ліміти ДФСУ і прирівнює до «показників, що підлягають декларуванню».
А може, ключове значення має той факт, що податківці вимагають подання разом з декою копій подібних дозволів/договорів (див. консультацію в категорії 12.05 ЗІР)?
Як би там не було, до таких висновків безпечніше прислухатися ☹…
Екоподаток. Для платників цього податку завдяки п. 250.9 ПКУ встановлене окреме звільнення. Так, якщо платник екоподатку (тобто особа, яка здійснює «брудну» діяльність), з початку звітного року не планує здійснення заходів, що призводять до виникнення об’єкта оподаткування, то про це він має повідомити відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення. Для цього потрібно скласти заяву про відсутність у звітному році об’єкта обчислення екоподатку.
Якщо платник цього не зробив — деки доведеться подавати у звичайному порядку. Знову ж таки це не стосується платників податків, які взагалі до «брудної» діяльності стосунку не мають (їм нічого подавати не потрібно).
ПКУ не містить вимог про форму і строки подання зазначеної заяви, і ці моменти роз’яснили представники ДФСУ (категорія 120.05 ЗІР). Так, заяву подають у довільній формі, а зробити це потрібно не пізніше граничного строку подання податкової декларації за I квартал звітного року.
У 2015 році подати відповідну заяву ви можете не пізніше 12 травня.
Податок на прибуток********. За ним за 2014 рік ви вже, сподіваємося, і відзвітували, і розплатилися (якщо була така необхідність). Наступного разу клопіт щодо подання декларації ви матимете за підсумками 2015 року («квартальних» платників не враховуємо, адже подання декларації за 1-ше півріччя може зумовити тільки наявність об’єкта оподаткування).
******** З основними змінами щодо цього податку ви могли ознайомитися у статті «Податок на прибуток: фінрезультат усьому голова» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 4.
Та й узагалі ситуація, коли відсутній об’єкт обкладення податком на прибуток, насправді більше теоретична. Якщо припустити, що вона все ж склалася, то платник має повне право не подавати деку. Навіть податківці не проти цього (див. «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 8, с. 47).
Плата за землю*********. За нею також, як правило, звітують раз на рік і також зробити це ви вже повинні були встигнути. У яких випадках допускається неподання декларації? Зважаючи на відсутність спеціальних вказівок — тільки якщо відсутній об’єкт оподаткування і показники, що підлягають декларуванню.
********* Детальніше про неї ви могли прочитати у статті «Плата за землю — 2015» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 6.
Об’єктом обкладення земельним податком відповідно до ст. 270 ПКУ є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, і земельні частки (паї), що перебувають у власності. А об’єктом обкладення орендною платою — земельна ділянка, отримана в оренду (згідно з п. 288.3 ПКУ).
Крім того, не зобов’язані подавати деку платники ЄП (за земельні ділянки, що використовуються платниками 1 — 3 груп для здійснення господарської діяльності та платниками 4 групи для ведення сільгосптоваровиробництва).
А ось юрособи, які мають право на пільги зі сплати податку або земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню, не звільняються від обов’язку подання декларацій за земельні ділянки, з яких земельний податок не справляється через застосування податкових пільг. Таку позицію відстоюють податківці (див. категорію 112.05 ЗІР), і назвати її безперечною, безумовно, було б неправильно.
Блоги 
