Перевірки: гарячі точки

Від кого захищає мораторій¹. Ми схильні вважати, що стосується він усієї «армади» контролерів, і ми не єдині у своїй думці. Але на практиці з можливістю довести це виникають проблеми.

¹ Детальніше про нього ви могли прочитати у статті «Штрафні (податок на прибуток) і перевірочні мораторії: на що сподіватися цього року» в журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 9, с. 5.

Так, наприклад, Мін’юст (лист від 04.12.2015 р. № 2112/14157-0-4-15/8.1) переконаний, що перевірочний мораторій, передбачений до кінця цього року п. 3 розд. ІІ Закону № 71², стосується тільки врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Решти «неподатковозбірних» органів стосувався інший «короткий» мораторій, передбачений Законом № 76³. Але зараз його дія закінчилася.

² Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII.

³ Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII.

Вторять такому висновку, на жаль, і численні (!) судові рішення.

Рідкісні позитивні висновки бачимо у твердженнях Вищого адміністративного суду України, який зазначив у своїй ухвалі від 28.04.2016 р. № К/800/38796/15, що дія мораторію, передбаченого п. 3 розд. ІІ Закону № 71, поширюється на всі без винятку контролюючі органи. Хоча, задля справедливості, зазначимо, що в цій ухвалі йдеться про спір між платником податків і обласною державною податковою інспекцією, та й питання конкретизації контролюючих органів, які повинні «слухатися» мораторію, у ньому не деталізоване внаслідок непотрібності у тому конкретному випадку.

Харківський окружний адміністративний суд у постанові від 12.11.2015 р. № 820/10206/15 підтримав суб’єкта господарювання, який, посилаючись на отримані від Державної регуляторної служби України роз’яснення, сперечався з «екологами» щодо правомірності перевірки.

З відповіді Державної регуляторної служби України виходило, що обмеження на перевірки із Закону № 71 поширюються на Держекоінспекцію України.

Таким чином, податківців мораторій із Закону № 71, безперечно, стосується. А ось довести, виходить, навіть у суді, що він поширюється й на інших «контролерів», які не пов’язані зі справлянням податків і зборів, буде вкрай важко.

Позиція податківців. Здавалося б, ДФСУ зважає на мораторій (про що, зокрема, йдеться в категорії 136.01 ЗІР). З тим, що навіть камеральних перевірок з податку на прибуток податківці проводити не мають права, ДФСУ погоджувалася, зокрема, у листі від 06.05.2015 р. № 16102/7/99-99-15-02-02-17.

Але, звісно, податківці на місцях активно «хапаються» за можливість перевірки низькодохідних платників податків під прикриттям приводів, наведених у самому п. 3 розд. ІІ Закону № 71.

У цьому світлі звертає на себе увагу вимога Вищого адміністративного суду України, наведена в ухвалі від 28.04.2016 р. № К/800/38796/15, зазначати в наказі про призначення перевірки, з якого питання вона призначається: повнота нарахування і сплати ПДФО, ЄСВ або відшкодування ПДВ.

Мораторій установлює пільговий режим для певної категорії суб’єктів господарювання, а отже, захист платників податків від безпідставних і необґрунтованих перевірок потребує конкретизації дій контролюючих органів, що робить неможливим видання наказів із «загальними» формулюваннями щодо проведення перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки таке формулювання необґрунтовано розширює повноваження контролюючих органів, звуження яких якраз і було метою законодавця.

Але податківці «не гребуватимуть» і іншою можливістю обійти мораторій. А саме, сподіваючись на те, що перевірки платників податків з обсягом доходу за попередній календарний рік до 20 млн грн. контролюючі органи мають право здійснювати з дозволу КМУ⁴, ДФСУ як за «рятівну соломинку» хапається за постанову КМУ (наприклад, лист від 04.09.2015 р. № 33009/7/99-99-15-02-02-17). Причому, як підказує логіка, за не зовсім відповідну постанову № 99⁵.

⁴ А також за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, але ці підстави зараз не становлять для нас інтересу.

⁵ Постанова КМУ і НБУ «Про затвердження плану заходів на 2015 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів...» від 11.03.2015 р. № 99. На сьогодні діє аналогічна за назвою (тільки на 2016 рік) постанова від 11.02.2016 р. № 103.

У ній КМУ (у 2015 році спільно з НБУ) поклав на органи ДФСУ деякі обов’язки в частині боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення. І у зв’язку з цим податківці вирішили, що мають всі підстави піддавати камеральним перевіркам усю податкову звітність усіх платників-юросіб суцільним порядком і за всі податкові (звітні) періоди.

На незаконність застосування податківцями зазначеного листа вказав у постанові від 17.03.2016 р. № 810/488/16 Київський окружний адміністративний суд.

Чи є «світло в кінці тунелю»? Якщо перевірка призначена з порушенням законодавчих вимог до неї (а ігнорування мораторію цілком вписується під таке порушення), це призводить до визнання такої перевірки незаконною і відсутності правових наслідків такої. Ці висновки містить постанова Верховного Суду України від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14. Тобто податкове повідомлення-рішення, винесене податківцями в результаті незаконно призначеної перевірки, у процесі оскарження в суді повинно бути визнано недійсним.

Підтверджує такий висновок і постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2016 р. у справі № 808/1478/16.

Тому наша порада — у випадку з податківцями сміливо звертайтеся до суду! І нехай вам пощастить і ваш суд виявиться і справді «найгуманнішим судом у світі».