Якщо в підприємця вимагають дані про залишки товарів, але цих даних у нього немає

Витрати не чіпатимуть

Почнемо з кінця.

У цій ситуації в податківців не буде підстав для того, щоб зняти з витрат вартість товарів.

Якщо ці витрати підтверджені документально, не порушений порядок їх обліку зі ст. 177 ПКУ, ви маєте повне право їх урахувати.

Так, підприємцеві наказано вести Книгу обліку доходів і витрат та мати первинні документи про походження товару (накладна, ТТН, фіскальний чек, акт закупівлі тощо) — п. 177.10 ПКУ. Але ні про який облік залишків товарів зараз у ПКУ / іншій діючій нормативці не йдеться .

Це, до речі, підтверджує і сама ДФСУ.

У категорії 104.05 ЗІР є консультація із цього приводу.

Податківці абсолютно справедливо вказують, що облік залишків на початок і на кінець року вівся (у сумовому вираженні виходячи із цін придбання) в «старій» Книзі обліку доходів і витрат. Їй прийшов кінець ще в далекому 2013 році . Водночас новими (й актуальними до цього дня) формою Книги і Порядком її ведення, затвердженими наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 (набув чинності з 18.10.2013 р.), не передбачено ведення залишку товарних запасів.

Відповідно облік витрат жодним чином не може бути обумовлений наявністю/відсутністю такого обліку. Загрози для витрат немає!

Якщо «немає»…

Як бути, якщо податківці «просять», а інформації такої в нас немає.

«Зерно сумніву» може посіяти Закон про РРО — у тих, хто має справу з готівковими (а також картковими) розрахунками.

У п. 12 ст. 3 Закону про РРО дійсно є обов’язок вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації:

«Суб’єкти господарювання, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток тощо), зобов’язані вести в порядку, установленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж тільки тих товарів (послуг), які відображені в такому обліку».

Прямо від цього обов’язку звільнені лише підприємці-єдиноподатники, які не є платниками податку на додану вартість.

Але відразу виникає запитання: облік товарних запасів потрібно вести «у порядку, установленому законодавством», а де він, чим визначений?

Увесь парадокс у тому, що жоден нормативно-правовий акт не містить такого порядку. Бухоблік підприємці вести не зобов’язані. Порядок ведення книги обліку доходів і витрат до обліку товарних запасів відношення не має. Інших спеціальних актів для підприємців-загальносистемників немає.

Важливо, що і штраф за ст. 20 Закону про РРО, який з означеним обов’язком кореспондує, не встановлює відповідальності за відсутність обліку як такого*.

* Цікаву інформацію із цього приводу можна знайти в судовій практиці, наприклад, у постанові Сумського окружного адмінсуду від 10.09.2015 р. у справі № 2a-1870/3834/12, постанові Миколаївського окружного адмінсуду від 30.11.2016 р. у справі № 814/1172/16 й ухвалі Одеського апеляційного адмінсуду від 22.02.2017 р. у справі № 814/1172/16.

До суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, не врахованих в установленому порядку, застосовується фінансова санкція.

Тобто це, у принципі, не наш випадок.

Ввічливо відмовити

Що маємо в результаті?

Законодавством не визначений порядок обліку товарних запасів у підприємців-загальносистемників. А якщо так, то виходить, що і вести якийсь особливий, специфічний облік товарів не потрібно!

Зазвичай податківці погоджувалися із цим і вважали, що правильно заповнена Книга обліку доходів і витрат + первинні документи на товар = правильний і достатній облік у підприємців-загальносистемників.

Тому виходить, що у відповідь на запит податківців про номенклатуру і кількість товару за станом на перше число кожного року підприємець може фактично ввічливо відмовити податківцям.

Можна відповісти, що законодавством не встановлений порядок ведення обліку товарів на початок року. Відповідно інформацією про залишки підприємець не володіє, у чому жодного порушення немає.

Що ж до облікових обов’язків, то вони виконані шляхом належного ведення Книги обліку доходів і витрат. Вимога про наявність первинних документів виконана, і вони можуть бути передані для перевірки.

Податківцям передавайте завірені копії документів. Оригінали не віддавайте.