Ставки місцевих податків — 2017: стабільність нам тільки сниться

«Танці» в нас навколо пп. 3 і 4 розд. ІІ Закону № 1791¹.

¹ Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 р. № 1791-VIII.

Першим з вищеназваних встановлено, що з 01.01.2017 р. до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік встановлені таким органом ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухомість і збору за місця для паркування транспортних засобів слід застосовувати з коефіцієнтом 0,5.

Тому при нарахуванні і сплаті цих податків/зборів орієнтуватися потрібно на:

— старі рішення місцевих органів + указану норму — при нарахуванні зобов’язань з 01.01.2017 р. по дату набуття чинності новим рішенням;

Увага! Той же Київ встиг «привести в порядок» своє рішення достроково. Відповідно в такому разі коефіцієнту 0,5 взагалі немає місця.

— нові рішення місцевих органів — при нарахуванні зобов’язань з дати набуття чинності такими рішеннями до кінця року.

Наприклад, рішенням місцевої ради була встановлена ставка єдиного податку для підприємців групи 1 у розмірі 10 % мінзарплати. Законодавець же в п. 293.1 ПКУ вказав, що ставка для цієї групи розраховується від прожитмінімуму².

² Точніше, від розміру прожитмінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

До прийняття відповідних змін місцевою радою платники групи 1 повинні розраховувати розмір місячного платежу так: 3200 грн. х 10 % : 100 % х 0,5 = 160 грн. Після прийняття — платити згідно з оновленим рішенням.

Підкреслимо, що для підприємців-єдиноподатників групи 2 жодних перехідних поблажок (застосування коефіцієнта 0,5) не передбачено . Оскільки ВРУ не мала на меті захищати їх від «подвійного стрибка».

Але тут назустріч платникам у деяких регіонах пішли органи місцевого самоврядування, знизивши процентну ставку (про це пізніше в статті).

Тепер про те, що стосується п. 4 розд. ІІ Закону № 1791 (ср. ). Прийняті у 2017 році рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів потрапили під його пільгові умови. А саме: до них не застосовуються вимоги п.п. 4.1.9 і п. 4.5, пп. 12.3.4, 12.4.3 і п. 12.5 ПКУ, а також Закону № 1160³.

³ Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160-IV.

Так, той же п.п. 12.3.4 ПКУ вимагає від місцевих рад офіційно оприлюднити свої рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосування місцевих податків і зборів або змін, що встановлюються. В іншому ж випадку норми відповідних рішень застосовують не раніше початку бюджетного періоду, що йде за плановим періодом. Але, виходить, це правило «знешкодили». Що, в принципі, логічно.

З цим зрозуміло. Ідемо далі.

Звичайно, бажаним для платника виглядає варіант, коли розмір податку з «перехідним» коефіцієнтом 0,5 і розмір, розрахований за новим «місцевим» рішенням, збігаються. Якщо податок декларують на рік уперед (як податок на нерухомість), то податкові зобов’язання, розраховані з орієнтиром на старі рішення, не доведеться перераховувати/уточнювати.

Наприклад, ставка податку на нерухомість за 1 м² старим рішенням була встановлена на рівні 3 % мінзарплати.

У 2017 році, таким чином, до ухвалення нового рішення з урахуванням половинчастого коефіцієнта розмір ставки за 1 м² дорівнює 48 грн. (3200 грн. х 3 % : 100 % х 0,5).

Новим рішенням аналогічна ставка встановлена в розмірі 1,5 % мінзарплати. Виходить, абсолютний її розмір не зміниться і складатиме ті ж 48 грн. (3200 грн. х 1,5 % : 100 %). Тому про жодні перерахунки/уточнення не йтиметься навіть у тому випадку, якщо нове рішення оприлюднили (чи оприлюднять) пізніше за 20.02.2017 р.

Саме на цей день припадав граничний термін подання декларації з податку на нерухомість на 2017 рік згідно з правилом «святково-вихідного» перенесення ( п. 49.20 ПКУ).

Ще краще, якщо нові розміри ставок податку (а як наслідок, і розраховані податкові зобов’язання) виявляться менше, ніж раніше. В ідеалі, звичайно, хотілося б, щоб такі гуманні рішення з’являлися до закінчення граничних термінів декларування того ж податку на нерухомість.

Прикладом може служити рішення Одеської міськради від 08.02.2017 р. № 1599-VII⁴

⁴ Було обнародувано 18.02.2017 р. шляхом публікації в газеті «Одеський вісник», 2017, № 7.

Але виходить так далеко не завжди . Наприклад, добра Харківська міськрада хоч і пішла шляхом, уторованим одеськими коллегами⁵, але її рішення побачило світ уже після закінчення граничних термінів декларування податку на нерухомість на 2017 рік. А його ставки цим рішенням також були змінені. У зв’язку з цим багатьом платникам доведеться подавати уточнюючі декларації цього податку.

⁵ Рішення Харківської міськради від 22.02.2017 р. № 542/17, яким, зокрема, встановлена ставка єдиного податку для платників групи 2 у розмірі 10 % мінзарплати. Набрало чинності 01.03.2017 р.

Тут відзначимо цікавий момент із ставками єдиного податку для групи 2. Та ж Харківська міськрада з 01.03.2017 р. встановила цю ставку на рівні 10 % мінзарплати. Відповідно вже за березень єдиний податок харків’яни можуть платити в сумі 320 грн. на місяць.

Біда тільки в тому, що ще не переналаштовані програми, які відповідають за нарахування таких авансів . Але чи варто побоюватися нарахування штрафів за неповну сплату (або навіть пені)?

Звичайно, вирішувати, платити за новим або поки що за старим «тарифом», зрештою, вам, але жодних законних передумов для накладення санкцій у таких випадках немає.