Готівкові обмеження: що криється за простими нормами?

¹ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.

² Офіційне повідомлення на офіційному Інтернет-представництві НБУ (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art id=70347034&cat id=80928).

«Сухий залишок» у Положенні № 148. Спочатку розберемося з нормами, про які йдеться в Положенні № 148. З одного боку, цей документ надає право суб’єктам господарювання проводити розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами:

— між собою — у розмірі до 10 тис. грн. включно;

— з фізичними особами — у розмірі до 50 тис. грн. включно.

При цьому в п. 6 Положення, що встановлює такі обмеження, прямо зазначено, що кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується!

Під суб’єктами господарювання розуміються особи, «об’єднані» під цим «скороченням» у п. 1 Положення № 148: юрособи (окрім банків) та їх відокремлені підрозділи, органи державної влади і місцевого самоврядування під час здійснення ними господарської діяльності, фізособи, які здійснюють підприємницьку діяльність.

³ З 01.06.2018 р. роз’яснення переведено до розряду недіючих із формальних причин, але підстав для перегляду такої думки в податківців немає.

Окремо зазначено, що це обмеження стосується також розрахунків при оплаті за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, отриманої за допомогою електронного платіжного засобу.

З іншого боку, окремо встановлено обмеження для звичайних фізосіб. Їм п. 7 Положення № 148 надає право проводити розрахунки готівкою:

— із суб’єктами господарювання протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами — у розмірі до 50 тис. грн. включно;

— між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, — у розмірі до 50 тис. грн. включно.

Зверніть увагу: в обмеженнях, установлених для фізосіб, немає вказівки про те, що кількість суб’єктів господарювання і фізосіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, не обмежується протягом дня.

⁴ Постанова КМУ «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.2013 р. № 210.

⁵ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Для всіх зазначених вище обмежень прописані і рекомендації для випадків, коли сума операції перевищує граничну. У такому разі платежі повинні проводитися через банки або небанківські фінансові установи, які отримали ліцензію на переказ коштів у нацвалюті без відкриття рахунку, шляхом (1) переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або (2) внесення коштів до банку або небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Логічно, що обмеження граничної суми готівкового розрахунку не поширюється на розрахунки, які проводять платники шляхом внесення готівки до каси банку для подальшого її перерахування на рахунок одержувача. Податківці підтверджують це в категорії 109.13 ЗІР.

Винятки з правил. Згідно з п. 8 Положення № 148 обмеження не стосуються:

1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;

2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;

3) використання готівки, виданої на відрядження.

Знову ж тут є недомовленість щодо лімітування самої видачі готівки на відрядження/повернення невитраченого залишку коштів. За логікою, його (лімітування) бути не повинно (як тоді реалізувати звільнення на використання готівки?). Сюди ж можна «підтягнути» логіку з ухвали ВАСУ від 21.06.2016 р., що така операція — узагалі не готівковий розрахунок у розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні⁶.

⁶ Зазначена ухвала посилалася ще на Положення № 637, але, з огляду на те, що і в Положенні № 148 визначення готівкових розрахунків (п. 5 п. 3) суттєво не змінилося (тільки підприємства (підприємці) перейменовані на суб’єктів господарювання), вважаємо, що ці висновки можуть застосовуватися і зараз.

Але ризики залишаються!

Позиція ДФСУ (категорія 109.13 ЗІР) ніби як «погоджувальна»: «обмеження щодо граничної суми готівкового розрахунку не поширюється на готівкові розрахунки, пов’язані з відрядженням працівника підприємства». Але, швидше, податківці просто були тут недостатньо конкретні.

Зауважте: якщо у відрядженні працівник одночасно купує товарно-матеріальні цінності, то обмеження «спрацьовує».

Роз’яснено/додумано. Так ми непомітно перейшли від «твердинь» Положення № 148 до його трактувань різними органами. Давайте ж розберемося, що прямо із цього Положення ніби і не випливає, проте, завдяки роз’ясненням ДФСУ і НБУ, сприймається як належне.

1. «Туди і сюди». Податківці довго наполягали (і поки що продовжують це робити), що вхідні й вихідні платежі на користь однієї особи з метою визначення дотримання граничної суми готівкових розрахунків підсумовуються. Тобто якщо на користь однієї особи ви платите готівку і того ж дня отримуєте від неї готівку, то при цьому з граничною сумою порівнюється загальна сума таких платежів.

У категорії 109.13 ЗІР податківці говорять про 50-тисячне обмеження, що діє при розрахунках з фізособами, але для розрахунків суб’єктів господарювання між собою відрізнятися за суттю буде лише сума «верхньої планки» (у такому разі вона дорівнює 10 тис. грн.).

Підходить до таких роз’яснень і позиція ДФСУ (консультація в категорії 109.13 ЗІР, відкликана з формальних причин з 05.01.2018 р.) що обмеження діє в «обидва боки». Тобто порушити його ви ризикуєте (відповідно, й отримати адмінштраф), будучи й одержувачем, і платником готівки⁷.

⁷ Детальніше про що ви могли прочитати в статті «Порушення готівкових обмежень — «двосічний меч»?» у журналі «Бухгалтер 911», 2018, № 23.

Так-от, як здається, останнє «уточнення порядку здійснення розрахунків готівкою в розмірі до 50 тис. грн. фізичних осіб із суб’єктами господарювання» ставить під питання цю логіку.

Нагадаємо, на додаток до передбаченого в п. 6 Положення № 148 обмеження в сумі 50 тис. грн. на готівкові розрахунки між суб’єктами господарювання і фізичними особами додали майже аналогічне обмеження за розрахунками фізосіб із суб’єктами господарювання.

Логіка НБУ, очевидно, була в тому, щоб визначити права й обов’язки фізосіб у частині готівкових розрахунків із суб’єктами господарювання. До цього, формально, йшлося лише про права/обов’язки суб’єктів господарювання (п. 6 Положення № 148).

Тобто щодо фізосіб НБУ уточнив:

— що вихідні готівкові платежі від фізосіб на користь суб’єктів господарювання також лімітуються;

— що «на все про все» (а не за кожним «контрагентом») їм відведено 50 тис. грн. на день;

— як діяти фізособі, якщо сума платежу/платежів перевищує дозволений ліміт.

Але хоч-не-хоч, такі дії НБУ схиляють чашу терезів у той бік, що готівкова «лімітація» не лише в розрахунках з фізособами стосується саме вихідних платежів.

Чи можна тепер говорити, що після змін суб’єкти господарювання повинні будуть «звіряти» з 50 тис. грн. виключно вихідні платежі на користь фізосіб, а з 10 тис. грн. — на користь суб’єктів господарювання?

Вважаємо такий підхід поки що дуже ризикованим. На наш погляд, діяти потрібно так, як і раніше (згідно з колишніми роз’ясненнями ДФСУ). Чіткості недостатньо. Відповідно, податківці найімовірніше залишаться при своїй думці. Та й не факт, що НБУ надасть ліберальні роз’яснення.

2. Внески до статутного фонду. Такі внески повинні підпорядковуватися готівковим обмеженням ! Цієї позиції дотримуються податківці в категорії 109.13 ЗІР, пояснюючи її тим, що готівкові обмеження за розрахунками фізособи з підприємством (підприємцем) у розмірі 50 тис. грн. поширюються на розрахунки за правочинами, предметом яких є будь-які матеріальні і нематеріальні блага, які можуть бути оцінені в грошовій формі, у тому числі на внески до статутного фонду…

Солідарний з ними, на жаль, і НБУ (див. лист від 07.02.2018 р. № 50-0007/7855).

Тут знову ж таки у зв’язку з останніми змінами виникає питання із суб’єктом відповідальності. Але, як ми вже сказали раніше, ясності недостатньо і краще на ліберальні висновки поки що ставку не робити.

3. Виплата дивідендів. Використовуючи всі ті ж, не дуже переконливі, аргументи, ДФСУ робить неприємний висновок і в частині виплати дивідендів.

4. Фіндопомога. ДФСУ… не визначилася з тим, «бути чи не бути» готівковим обмеженням при отриманні і поверненні фіндопомоги. У категорії 109.13 ЗІР для вирішення цього питання вона радить звертатися до НБУ — розробника Положення № 148. Такі ж «роз’яснення без роз’яснень» головне податкове відомство надавало й до 01.06.2018 р. А що ж регулятор? У листі від 07.02.2018 р. № 50-0007/7855 він висловив думку, що фіндопомога готівковим обмеженням підпорядковується.

Тому «обходьте стороною» видачу/повернення фіндопомоги в сумі понад 50 тис. грн.

5. Зарплата. З нею — схожа історія. ДФСУ «переводить стрілки» на НБУ, розробника Положення № 148, — категорія 109.13 ЗІР. А НБУ в листі від 22.05.18 р. № 50-0007/28247 зазначає, що виплата зарплати готівкою обмеженням підпорядковується.

6. Розрахунки готівкою через РРО/РК. По суті, вони не відрізняються від звичайних розрахунків готівкою. Тобто їх готівкові обмеження стосуються (податківці підтверджують це в окремій консультації в категорії 109.13 ЗІР). Звісно, якщо через РРО проводити оплату через платіжну картку, то жодних обмежень немає.

Покарання за «злочин». За порушення готівкових обмежень установлена тільки адміністративна відповідальність (передбачена ст. 163¹⁵ КУпАП).

Згідно із цією статтею порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) (хоча на «товарність/послужність» податківці уваги тут не звертають), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, тягне накладення штрафу від 100 до 200 нмдг (1700 — 3400 грн.).

При цьому в самій ст. 163¹⁵ КУпАП чітко зазначено, що накласти штраф можуть на фізособу-підприємця або посадову особу юрособи. А ось звичайні фізособи не можуть «потрапити під удар». З чим не сперечаються й фіскали (категорія 109.21 ЗІР).

Радує, що за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення⁸ (згідно з ч. 1 ст. 38 КУпАП).

⁸ Для триваючих правопорушень (яким порушення готівкових обмежень однозначно не є), строк накладення адміністративного стягнення становить два місяці з дня виявлення порушення.