Навіщо ФОП єдиноподатнику документи на товар?

Чого чекати, якщо документів немає

Як ми вже згадали в першій статті¹, податківці однозначно вимагають, щоб у єдиноподатника були документи на товар, так само як і інші первинні документи (категорія 107.11 ЗІР). І якщо у вас є можливість такі документи отримати, не проґавте її: чим більше документів у вас буде, тим складніше податківцям «підкопатися».

¹ Стаття «Які документи повинен мати єдиноподатник?» цього номера.

Але якщо документи оформити ніяк не вдалося, на що чекати? На практиці перевіряючі можуть наступати відразу двома фронтами:

1) накласти штраф за незбереження первинних документів у розмірі 510 грн. (п. 44.3 і ст. 121 ПКУ), а при повторному порушенні протягом року — 1020 грн.;

2) стверджувати, що товар придбаний у громадянина без утримання ПДФО і ВЗ. А отже, донарахувати: ПДФО, ВЗ, штраф за несвоєчасну їх сплату (25 % від недоплати) — п. 127.1 ПКУ, а також штраф за неподання форми № 1ДФ — 510 грн. (п. 119.2 ПКУ) .

Раніше фіскали заходили і з третього фронту, стверджуючи, що вартість бездокументних товарів — це дохід єдиноподатника, оскільки вони отримані безоплатно. Але зараз, завдяки п. 292.3 ПКУ, такі вимоги більше не звучать, бо немає договору дарування — немає безоплатно отриманих товарів .

Ще є штраф за торгівлю необлікованими товарами. Але він однозначно не поширюється на єдиноподатників без ПДВ, про що прямо сказано в ст. 20 Закону про РРО. Утім, і загальносистемники, і єдиноподатники з ПДВ від нього теж можуть відбитися ².

² Чому підприємці-єдиноподатники можуть не звертати уваги на ст. 20 Закону про РРО, ми детально розповідали в статті «Якщо в підприємця вимагають дані про залишки товарів, але цих даних у нього немає» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 29).

Як боротися в суді

Чи можна сперечатися з податківцями, доводячи, що ви маєте право працювати без документів на товар? У принципі, можна, але сперечатися доведеться в суді .

Звісно, краще до суду справу не доводити (про те, як це зробити, розповімо трохи пізніше), але якщо вже ви «попалися», то візьміть на озброєння такі аргументи:

1) що стосується штрафу за ст. 121 ПКУ, то для нього немає підстав, оскільки ст. 44 ПКУ вимагає:

— вести облік на підставі первинних документів, «ведення яких передбачене законодавством». А законодавство якраз-таки жодних документів від спрощенця не вимагає (гл. I розд. XIV ПКУ): ні для обліку доходів, ні для обліку витрат. Обліку витрат, до речі, спрощенці взагалі не ведуть, крім ПДВшників;

— підтверджувати первинними документами показники податкової звітності. Але якщо ми візьмемо декларацію єдиноподатника, то там зазначається тільки дохід підприємця. Витрати не фігурують ні в декларації, ні в Книзі обліку доходів (тільки платники ПДВ ведуть облік витрат у Книзі, й то довідково, оскільки до декларації ця інформація не потрапляє). А отже, документи на товар для підтвердження даних декларації знову ж таки не потрібні .

Таким чином, відсутність у підприємця-спрощенця документів на товар не є підставою для штрафу за ст. 121 ПКУ;

2) що стосується донарахування ПДФО, ВЗ і штрафів за їх нібито несплату, то суди вже дуже давно говорять про те, що:

— на підприємців-єдиноподатників, які є безПДВшниками, не покладений обов’язок зберігати підтвердні документи щодо придбання товарів (ухвала Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 10.08.2016 р. у справі № 808/8494/15³);

³ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59877947.

— отже, відсутність документів на товар не є підставою для донарахування ПДФО та/або ВЗ;

— крім того, якщо не встановлені факти виплати підприємцем доходів на користь конкретних фізосіб, то податківці не мають права донараховувати ПДФО, оскільки незрозуміло, з чиїх доходів цей податок утримується — немає конкретних фізосіб (див. ухвалу ВАСУ від 16.05.2017 р. № К/800/23516/16⁴).

⁴ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66550177.

⁵ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43380721.

І тут зазначимо ще один важливий момент: і Книга обліку доходів, і документи на товар можуть зберігатися в підприємця — абсолютно необов’язково тримати їх на робочому місці (торгівельній точці). Головне, щоб документи в принципі були .

Як не доводити справу до суду

Та все ж ми радимо до суду справу не доводити і заздалегідь подбати про те, щоб документи на товар у вас були. Як ви їх оформите: як придбання товару, або тимчасове його зберігання, або комісію, або взагалі може виявитися, що ви не продавали товари, а надавали послуги — справа ваша .

Але, поклавши руку на серце, не можна стверджувати, що підприємець може спокійно працювати, не маючи взагалі жодних прибуткових документів на товар. Навіть у ГКУ⁶ (ч. 8 ст. 19) є застереження про те, що будь-який суб’єкт господарювання зобов’язаний вести первинний облік (тобто мати первинні документи). Тому, так чи інакше, але якщо у вас є товар — на нього має бути і документ.

⁶ Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Водночас важливо розуміти, що переважно це стосується товару, який є на складі / в магазині на сьогодні. Якщо ж маємо справу з інтернет-магазином, цілком можливо, що в момент перевірки жодного товару в продавця немає взагалі . Отже, немає й документів, і це нормально.

А як же документи на вже проданий товар? А тут ніхто не знає, що саме ви продавали . І чи продавали взагалі. Може, ви паралельно з інтернет-магазином займалися орендою і весь дохід, раніше відображений у Книзі обліку доходів, був від оренди? Про які «товарні» документи тоді може йтися…

До речі, трапляється, що підприємці оплачують товар зі своєї особистої картки (картка фізособи), чи є в цьому проблема?

Вважаємо, що ні. Відповідна квитанція теж може підтвердити придбання товару для підприємницьких цілей. Але знову ж таки, якщо платіж був на користь підприємця/фізособи і ви придбавали товар для підприємницьких цілей, то мали виконати функції податкового агента (подати форму 1 ДФ та за необхідності утримати ПДФО і ВЗ).

Нагадаємо, згідно зі ст. 320 ЦКУ громадянин має право використовувати особисте майно у своїй госпдіяльності. Але! Якщо такі операції відбуваються регулярно, постає питання про порушення п. 7.7 Інструкції № 492⁷, згідно з яким не можна використовувати особистий рахунок для операцій, пов’язаних із госпдіяльністю. Утім, за таке порушення відповідальності поки що немає .

⁷ Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Проте якщо товар був оплачений не з вашої картки, а з картки ваших родичів або друзів, то роздруківка з їх рахунку не може бути документом на товар у вас як у єдиноподатника. Інакше постане питання про те, як ви ці товари отримали і чи сплатили ПДФО/ВЗ при цьому .

Крім того, якщо мова заходить про імпорт товарів, то щоб працювати офіційно, підприємець повинен пройти акредитацію на митниці, укласти ЗЕД-контракт з постачальником і мати на товар не лише оплачений інвойс, а й ВМД (лист ГУ ДФС у м. Києві від 31.03.2017 р. № 6964/10/26-15-14-05-04-22), а також стежити за тим, щоб товар надійшов вчасно.

Тож у разі імпорту оплата за товар з особистого рахунку однозначно «не прокатає» як офіційний документ на товар, а тільки погіршить ситуацію. У цьому випадку краще пошукати інші варіанти.