«Внутрішнє переведення» і ПСП

Ситуація, коли працівник в одного й того ж роботодавця переходить з основного місця роботи на сумісництво або навпаки, трапляється доволі часто.

При цьому на практиці застосовуються два варіанти:

1) працівника звільняють з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) і приймають до штату за сумісництвом (на основне місце роботи) до того ж роботодавця;

2) працівника переводять з основного місця роботи (із сумісництва) на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи) без звільнення.

У цьому випадку абсолютно правильно був застосований перший варіант звільнення/прийняття. Саме його ми завжди й рекомендуємо*. Оскільки при застосуванні варіанта з переведенням у вас можуть виникнути проблеми із заповненням та видачею трудової книжки, розрахунком відпускних і соціальних виплат.

* Деталі знайдете в статті «Зміна статусу роботи: ось так поворот!» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 24).

Тепер розберемося з ПСП. Працівник має право на ПСП у місяці прийняття на роботу / звільнення з роботи, якщо його дохід не перевищує граничної суми зарплати, що надає право на ПСП. Пільгу застосовують до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (див. п.п. 169.2.1 ПКУ).

У ситуації, що розглядається нами, заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення з місця роботи за сумісництвом і прийняття до штату на основне місце роботи нарахована одним роботодавцем. Отже, з граничним розміром доходу, що надає право на ПСП, необхідно порівнювати загальний сукупний дохід, нарахований такому працівникові в одному місяці як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом одним роботодавцем.

Виходить, якби працівник не користувався правом на ПСП до звільнення і його загальний дохід у вигляді зарплати не перевищив у місяці звільнення/прийняття 2690 грн., то ПСП застосовувати було б можна.

Якщо бухгалтер застосовував ПСП до суми зарплати, нарахованої за фактично відпрацьований час до звільнення, то в цьому випадку потрібно буде провести перерахунок ПДФО і доутримати з працівника податок. Недоплату з ПДФО утримуєте за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати (п.п. 169.4.4 ПКУ).