Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, червень, 2020/№25
Друкувати

Адмінштрафи в період карантину

Казанова Марина, налоговый эксперт
Запитання. У період карантину (з 01.03.2020 р. по останній календарний день місяця, в якому закінчується карантин) не застосовуються штрафи за порушення податкового законодавства, вчинені в цей період. Від адмінштрафів такого звільнення немає. Якщо ми не встигаємо заплатити вчасно податок, граничний строк сплати якого припадає на карантин, — чи можна «проскочити» без адмінштрафу, чи штраф буде в обов’язковому порядку?

Дійсно, адмінштрафи мораторій на штрафи обійшов стороною. Тому вони застосовуються в загальному порядку, незважаючи на карантин* . Але чи можна розраховувати на те, що з якихось причин адмінштраф накладений не буде?

* Детально цей момент ми аналізували в статті «Адмінштрафи за податковими та ЄСВ-порушеннями: звільнень немає!» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 18).

Складно спрогнозувати. Швидше, потрібно виходити з того, що якщо податківці зафіксують факт вчинення порушення, будуть підстави притягнути посадову особу до адмінвідповідальності і не буде пропущений строк позовної давності для притягнення до адмінвідповідальності зі ст. 38 КпАП — з високою ймовірністю вони складуть протокол про адміністративне правопорушення.

Фіксація порушення. Як саме податківці фіксують факт порушення? Чи можуть вони скласти протокол про адміністративне порушення без проведення перевірки? Адже з 18.03.2020 р. по останній день місяця закінчення карантину діє мораторій на документальні й фактичні податкові перевірки (крім деяких винятків**), а також на документальні перевірки правильності нарахування, обчислення і сплати ЄСВ.

** Детальніше в статті — «Мораторій на податкові та ЄСВ-перевірки та амністія за податковими та ЄСВ-порушеннями — продовжені до кінця карантину» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 22).

Підставою для застосування адмінштрафу є саме протокол про адміністративне правопорушення (ст. 254 КпАП). Але в протоколі мають бути наведені докази вчинення правопорушення — дані, на підставі яких установлена наявність адміністративного правопорушення. Зокрема, форма протоколу про адміністративне правопорушення, затверджена наказом Мінфіну від 02.07.2016 р. № 566, передбачає зазначення обставин, за яких установлено правопорушення.

Акт перевірки не може його замінювати. Він є лише документом, що фіксує певні обставини, які бачить працівник податкового органу, що проводить перевірку.

Обов’язок щодо збирання доказів покладений на осіб, уповноважених складати протоколи про адмінпорушення (ч. 2 ст. 251 КпАП).

Якщо навіть говорити про такі порушення, як несвоєчасне подання звітності/несвоєчасна сплата податків, вчинення яких на перший погляд і так очевидне, то вони теж фіксуються в ході перевірки. Так, у п.п. 75.1.1 ПКУ сказано, що своєчасність подання звітності/своєчасність сплати узгодженого податкового зобов’язання є предметом камеральної перевірки. А за результатами камеральної перевірки в разі встановлення порушень теж складається акт (п. 86.2 ПКУ). А отже, саме в акті перевірки податківці фіксують порушення. Відповідно без акта перевірки вони не можуть притягнути до адмінвідповідальності.

Щодо тих порушень, які можуть бути виявлені в ході камеральних перевірок, — цілком можуть застосувати адмінштраф і в період карантину. «Карантинний» мораторій камеральних перевірок не стосується. А ось щодо тих порушень, які виявляються в ході документальних/фактичних перевірок, податківці зможуть уже скласти протокол про адмінпорушення вже після того, як прийдуть з перевіркою.

Зверніть увагу: мораторій не передбачає, що не можна перевіряти період з 18.03.2020 р. по останній календарний день місяця закінчення карантину. Він лише забороняє податківцям проводити перевірки на цей період.

Якщо порушення є разовим (або припиненим) — то, враховуючи, що щодо разових адмінправопорушень строк накладення адміністративного стягнення — два місяці, а якщо справа підвідомча суду — три місяці з дня вчинення правопорушення, то в умовах мораторію на перевірки деяких адмінштрафів вдасться уникнути.

А ось якщо йдеться про триваюче порушення, то строк стягнення за ним починають розраховувати не з дня вчинення, а з дня виявлення (ст. 38 КпАП). Тому мораторій на перевірки тут не допоможе.

Зазначимо, що рішення про застосування адмінвідповідальності приймають суди на підставі складених податківцями протоколів щодо таких порушень, як порушення порядку ведення податкового обліку (ст. 1631 КпАП) неподання/несвоєчасне подання платіжок на сплату податків та зборів (ст. 1632 КпАП); порушення порядку утримання та перерахування ПДФО (ст. 1634 КпАП).

Щодо ЄСВ-порушень (ст. 1651 КпАП) справи про адмінправопорушення розглядають безпосередньо податкові органи (ст. 2342 КпАП).

Разове чи триваюче правопорушення. Для обчислення строку давності для застосування адміністративного стягнення важливо визначити, це разове чи триваюче порушення. Адже для разового порушення, зазначимо ще раз, строк давності обчислюється з моменту його вчинення, а за триваючим — з моменту його виявлення. КпАП не містить визначення «триваюче порушення». Але, як зазначено в листі Мін’юсту від 02.08.2013 р. № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов’язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Хоча, навіть суди іноді не можуть зійтися в думці щодо одного і того ж порушення, чи є воно триваючим або разовим.

Пропонуємо пройтися по основних податкових/ЄСВ-порушеннях і поглянути, яка ймовірність і процедура застосування адмінштрафу.

Податкові порушення. Почнемо з найпоширенішого адмінштрафу — порушення порядку ведення податкового обліку (ст. 1631 КпАП). Як зазначають суди, саме трактування цієї норми дозволяє дійти висновку, що податковим обліком, відповідальність за відсутність або порушення порядку ведення якого передбачена ч. 1 ст. 1631 КпАП, є саме облік доходів і витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та податкових зобов’язань. При цьому об’єктивна сторона цього складу правопорушення не прирівнює заниження податків чи доходів до ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку. А отже, для виявлення цього порушення фіскали повинні провести саме документальну перевірку платника податків.

Див., наприклад, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2020 р. у справі № 761/617/20.

Оскільки щодо цього виду правопорушень рішення про застосування адмінвідповідальності приймають суди, то стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Для того, щоб судити про те, чи є порушення триваючим або разовим, потрібно дивитися конкретно на те, яке порушення зафіксували податківці. Наприклад, якщо йдеться про заниження податкових зобов’язань з ПДВ за якийсь період, то деякі суди сходяться на думці, що оскільки заниження допущені в конкретних періодах, то таке порушення не є триваючим, оскільки в цьому випадку особа не перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності.

Див., наприклад, постанову Жовтневого районного суду м. Полтави від 11.01.2019 р. у справі № 554/10632/18.

Є ж рішення судів, у яких зазначено, що якщо факт вчинення цього порушення виявлений податківцями в ході перевірки (по суті порушення триває; якщо б платник самостійно виявив помилку і подав УР — він би припинив це порушення), то це порушення є триваючим. Тобто строк позовної давності за ним обчислюється з моменту його виявлення за результатами перевірки.

Див., наприклад, постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2019 р. у справі № 214/6444/19.

Ми схиляємося до варіанта, що триваюче порушення — це те порушення, яке не припинилося на момент його виявлення.

Несвоєчасне подання звітності. Окремого штрафу щодо несвоєчасного подання звітності в КпАП не передбачено. Податківці намагаються використовувати щодо цього порушення загальну норму — порушення порядку ведення податкового обліку. Хоча є судові рішення, в яких зазначають, що

«поняття «податковий облік» і «податкова звітність» не є тотожними, тому несвоєчасність або неподання податкової декларації, яка є документом податкової звітності, не можуть вважатися ознакою об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1631 КУпАП» (див., постанову Київського районного суду м. Харкова від 05.02.2020 р. у справі № 953/589/20).

Тому правомірність притягнення до адмінвідповідальності за несвоєчасне подання звітності викликає сумнів.

Якщо говоримо саме про несвоєчасне подання (тобто коли декларація подана, але несвоєчасно), то штраф можуть застосувати за результатами камеральної перевірки. Це порушення припиняється в момент подання декларації (а починається після закінчення граничних строків її подання). Відповідно строк позовної давності за таким порушенням (протягом 3 місяців з моменту вчинення) відлічується з дня, наступного за датою фактичного подання звітності.

А якщо звітність узагалі не подали (має місце таке порушення, як неподання звітності)? У ході камеральної перевірки факт неподання звітності податківці не завжди можуть виловити. Адже, може, взагалі не було підстав для її подання. Для цього має бути проведена документальна перевірка. При цьому таке порушення, на нашу думку, вважається триваючим (звітність не була подана і так і залишається неподаною — бездіяльність платника триває). Відповідно відлік строку позовної давності за таким порушенням починається з дня виявлення такого порушення податківцями (адмінштраф може бути накладений не пізніше, ніж через 3 місяці з дня виявлення порушення).

Несвоєчасна сплата податку. Сама штрафна стаття сформульована так:

«Стаття 1632. Неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів)».

Є рішення судів, у яких сказано, що просто несвоєчасна сплата податків ще не привід притягувати посадових осіб до адмінвідповідальності за цією статтею. Адже має бути встановлений саме факт несвоєчасного подання платіжних доручень на перерахування податків (див., наприклад, постанову Славутицького міського суду Київської області від 27.12.2018 р. у справі № 377/943/18). Але, вважаємо, це суто формальні зачіпки. При правильному складанні протоколу податківцями штраф за несвоєчасну сплату податків за цією статтею цілком реальний.

Факт несвоєчасної сплати податку податківці можуть відстежити за результатами камеральної перевірки. Знову ж таки якщо вже заплатили, нехай і не своєчасно, то в момент фактичної сплати порушення припиняється (адмінштраф може бути застосований протягом 3 місяців з дня вчинення правопорушення, які в цьому випадку відлічуватимуться з моменту фактичної сплати податку). Інша річ, якщо податок так і не заплатили на момент виявлення цього факту податківцями. У такому разі таке порушення є триваючим.

Несвоєчасна сплата не є триваючим адміністративним правопорушенням (постанова ВС від 11.12.2018 р. у справі № 242/924/17).

ЄСВ-порушення. Адмінвідповідальність за ЄСВ-порушення передбачена ст. 1651 КпАП. Справи про адмінправопорушення за цією статтею розглядають безпосередньо податкові органи (ст. 2342 КпАП). А отже, строк давності для стягнення штрафу становить 2 місяці з дня вчинення порушення, а при триваючому порушенні — 2 місяці з дня його виявлення. Щодо ЄСВ-порушень загалом актуально все те саме, про що було сказано щодо податкових порушень.

Перевірки з ЄСВ проводяться в порядку, встановленому ПКУ, тобто в тому ж порядку, що й податкові.

Порушення порядку нарахування ЄСВ. Суди схильні вважати, що для застосування цієї санкції має бути порушений саме порядок нарахування ЄСВ. Тільки факту заниження доходу недостатньо.

Неподання/несвоєчасне подання ЄСВ-звітності. Несвоєчасне подання звітності можуть відстежити за результатами камеральної перевірки. Несвоєчасне подання ЄСВ-звітності — разове порушення, яке припиняється в момент подання звітності. Строк позовної давності — 2 місяці з дня його вчинення. Відлік — з дня, наступного за датою фактичного подання звітності. А ось неподання звітності — це триваюче порушення. Строк позовної давності за ним відлічується від моменту виявлення (2 місяці з моменту виявлення).

Несплата/несвоєчасна сплата ЄСВ: аналогічні правила, що й для несвоєчасного подання звітності.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам