О применении упрощенной системы налогообложения, учета и отчетности субъектами хозяйствования, которые осуществляют производство и продажу ювелирных изделий

   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 06.02.2012 р. N 3443/7/17-1217

   
   Державні податкові адміністрації
   в АР Крим, областях, мм. Києві та
   Севастополі
   
   

Щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами господарювання, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів

   
   Державна податкова служба України в зв’язку із численними зверненнями щодо переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів повідомляє наступне.
   
    З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 4 листопада 2011 року №4014-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності» (далі – Закон № 4014).
   Абзацом четвертим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Глави 1 розділу ХІУ Кодексу (у редакції Закону №4014) встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.
   
   У Кодексі поняття „видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння ” не визначено. Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст.5 Кодексу).
   
   Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (далі – Закон №637).
   
   Пунктом 1 статті 1 Закону №637 встановлено, що дорогоцінні метали – це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння – це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (п.2 ст.1 Закону №637).
   
    Поняття „вироби з дорогоцінного металу ” визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 244 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 25.03.2004 року за №369/8968.
   
   Так, виріб з дорогоцінного металу – це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
   
   Крім того, пунктом 2 ст. 4 Закону №637 визначено, що всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб’єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
   
   Згідно ст. 1 Закону №637 суб’єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні вироби та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах, та щорічно підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний контроль.
   
   Щодо розподілу видів діяльності, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005 затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005року №375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований), пов’язаних з виробництвом та реалізацією дорогоцінних металів, згідно листа від Державної служби статистики України від 30.12.11 №14/3-12/636 класифікація видів економічної діяльності має переважно статистичне призначення та методологічні основи застосування.
   
   Таким чином, суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
   
   Разом з тим, зазначаємо, що фізичні особи - підприємці, які надають побутові послуги населенню, зокрема з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та послуги з ремонту ювелірних виробів, мають право застосовувати спрощену систему оподаткування (підпункт 28 та 29 пункту 291.5.8 статті 291 Кодексу).
   
   Заступник Голови
   А.П.Ігнатов