Относительно применения пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 и п. 56.21 ст. 56 в части конфликта интересов по налогу на прибыль НКУ

   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 31.08.2012 р. N 849/0/141-12/Н/15-1414

   
   Державна податкова служба України розглянула лист щодо застосування пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 і п. 56.21 ст. 56 в частині конфлікту інтересів з податку на прибуток Податкового кодексу України (далі - Кодекс), спрямоване Секретаріатом Кабінету Міністрів України листом від 02.08.2012 р. N 41-Н-048800/26 і в межах компетенції повідомляє.
   
   Практика застосування Податкового кодексу як регулятора відносин у сфері справляння податків і зборів показала наявність низки проблемних питань, що виникають у платників податків та викликають конфлікти між податковими органами та платниками податків, які державна податкова служба вирішила шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій.
   
   Так, у зв'язку з дією обмежень для фізосіб - платників єдиного податку в розрізі груп при проведенні операцій з юридичними особами існувала проблема встановлення приналежності фізособи до відповідної групи і виникали питання щодо можливості юридичної особи - платника податку на прибуток включати до складу витрат витрати з придбання товарів (робіт, послуг) у фізособи-єдиноподатника будь-якої групи або тільки частково групи 2 (щодо придбання товарів) і групи 3 після зняття обмежень.
   
   З метою недопущення конфліктів між податковими органами та платниками податків, у тому числі при перевірках, зазначене питання знайшло своє рішення в узагальнюючої податкової консультації, затвердженою наказом ДПС України від 15.02.2012 р. N 121, відповідно до якої починаючи з 1 січня 2012 року юридичні особи - платники податку на прибуток при визначенні об'єкта оподаткування можуть включати витрати з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб - підприємців, які сплачують єдиний податок, незалежно від групи, до якої віднесено фізична особа - підприємець.
   
   Крім того, дозволений конфлікт інтересів на користь платників податків щодо права про визначення курсових різниць по заборгованості в іноземній валюті, яка виникла до введення в дію розділу III Податкового кодексу і залишилася непогашеною на цю дату.
   
   Оскільки підрозділом 4 розділу XX Кодексу "Перехідні положення" не передбачено жодних посилань щодо права визначення курсових різниць по заборгованості в іноземній валюті, яка виникла до 01.04.2011 р. та залишилася непогашеною на цю дату, виникла необхідність внести ясність у питання щодо правомірності здійснення перерахунку по заборгованості, що виникла в умовах дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за правилами чинного податкового законодавства.
   
   Узагальнюючої податковою консультацією, затвердженою наказом ДПС України від 15.02.2012 р. N 120, надано право визначати курсові різниці по заборгованості в іноземній валюті, що виникла до 1 квітня 2011 року.
   
   Одночасно вирішено питання щодо участі витрат на рекламу в складі витрат платників податку.
   
   Якщо раніше позиція органів ДПС з питання права включення витрат на рекламу до складу витрат полягала в тому, що це право мали лише ті платники, які цю рекламу безпосередньо замовили у виробника такої реклами, що призводило до виникнення конфліктних ситуацій з платниками податків, то в Узагальнюючою податкової консультації, затвердженою наказом ДПС України від 15.02.2012 р. N 123, питання віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг в склад витрат врегульований і дозволено їх включати як виробникам чи постачальникам, так і безпосереднім продавцям товарів в торгових мережах незалежно від того, хто їх замовляв.
   
   Так, якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки і продавцем (дистриб'ютором чи роздрібним торговцем) передбачена оплата рекламних, маркетингових послуг, в тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торгової марки, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб'юторів або роздрібних торговців, з урахуванням обмежень, установлених пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.
   
   Крім того, врегульовано питання щодо права на витрати у платників податків при проведенні ними не передбаченої статутом діяльності.
   
   Відповідно до Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженої наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. N 577, витрати від операцій, проведених підприємством від діяльності, не передбаченої статутом, дозволяється визнавати витратами за правилами, встановленими розділом III Податкового кодексу України, за умови їх документального підтвердження, зв'язку з господарською діяльністю і визнання доходів від такої діяльності в податковому обліку.
   
   Таким чином, Державна податкова служба України дотримується вимог Податкового кодексу України щодо захисту прав платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення впользу як платника податків, так і контролюючого органу.
   
   Заступник Голови
   А. Ігнатов