О порядке обнародования аудиторских отчетов

   
   Департамент банківського нагляду
   
   
   Відповідно до вимог частини десятої статті 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет.
   
   Згідно з частиною першою статті 70 Закону про банки банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики (далі - Стандарти аудиту).
   
   Відповідно до вимог п. 2.3 глави 2 Положення N 389¹ аудиторський висновок (звіт) та інші документи аудиторської фірми щодо підтвердження (або непідтвердження) достовірності, повноти та відповідності законодавству України річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності банку, мають бути складені згідно з вимогами цього Положення, Стандартів аудиту та оформлені у вигляді "Звіту незалежного аудитора" (далі - звіт аудитора).
   ____________
   ¹ Положення про порядок подання банками до Національного банк України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затверджене постановою Правління Національного банку України від 09.09.2003 N 389 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 21.09.2011 N 341)
   
   Пунктом 3.3 глави 3 Положення N 389 передбачено, що звіт аудитора, який подається банком до Національного банку України, крім іншого має містити висновок аудиторської фірми про відповідність річної фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) дійсному фінансовому стану банку, а також іншу інформацію (оцінку), яка має бути викладена в окремому розділі звіту аудитора одразу за параграфом про аудиторську думку, стосовно: відповідності (достовірності відображення) розподілу активів і пасивів банку за строками до погашення; якості управління активами та пасивами банку; достатності резервів та капіталу банку; адекватності системи управління ризиками банку; адекватності бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього аудиту та заходів контролю банку тощо.
   
   Тобто, додаткова інформація, яка вимагається від аудитора відповідно до вимог пункту 3.3 глави 3 Положення N 389, має бути складовою звіту аудитора, що складається ним та надається банку.
   
   Відповідно до роз'яснень Аудиторської палати України, які затверджено рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2012 N 245/13, та статті 6 Закону "Про аудиторську діяльність", стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання.
   
   З метою однакового застосування окремих положень Закону "Про аудиторську діяльність" та Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг, аудиторським фірмам та аудиторам за результатами аудиту фінансової звітності Аудиторською палатою України рекомендовано оформляти документ про перевірку під назвою "аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора)".
   
   Ураховуючи викладене, з метою неухильного дотримання банками вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України та необхідності отримання користувачами фінансової звітності інформації про реальний фінансовий стан банку, зобов'язуємо банки оприлюднювати в установленому Законом про банки порядку звіт аудитора банку, з обов'язковим включенням до нього інформації, визначеної вимогами пункту 3.3 глави 3 Положення N 389.
   
   Директор Департаменту
   банківського нагляду
   

С. В. Фабер