Re: Налоговая проверка снимают расходы
Додано: 14 липня 2014, 15:51
Про значення товарно-транспортних накладних для податкового кредиту та витрат
У ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.02.2014р. по справі № К/800/41631/13 розглядався спір відносно правомірності формування податкового кредиту за відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від продавця до платника податків.
Податковою інспекцією було складено податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки. Висновки акту, що лягли в основу ППР ґрунтують на неправомірності формування платником податків податкового кредиту у зв’язку із відсутністю документів, які підтверджують перевезення товару, за придбання якого і сформований податковий кредит.
Платник податків звернувся до суду із позовом про скасування ППР. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачу у задоволенні його позовних вимог. ВАСУ на відміну від попередніх судів визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив позов. Рішення касаційного суду мотивоване наступним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, позивачем суду не надана – не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо. Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.
ВАСУ зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. ТТН підтверджує господарську операцію із перевезення товару, а не поставки, оскільки вона не підтверджує переходу права власності на товар. В свою чергу це призводе до наступного висновку – твердження судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися) є безпідставним.
Також ВАСУ звернув увагу на те, що недоліки при складенні перинних документів є перш за все свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.
На нашу думку, Вищий адміністративний суд України в постанові від 27.02.2014р. справедливо розсудив сторони спору.
Також зазначимо, що коментоване судове рішення обґрунтовується нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Закону України «Про податок на додану вартість», які станом на 2014 рік втратили чинність (з 0101.2011р.). Однак правила оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначені у Податковому кодексі України залишились в цілому незмінними. Тому постанова ВАСУ від 27.02.2014р. по справі № К/800/41631/13 є актуальна і в сучасних реаліях.
У ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.02.2014р. по справі № К/800/41631/13 розглядався спір відносно правомірності формування податкового кредиту за відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від продавця до платника податків.
Податковою інспекцією було складено податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки. Висновки акту, що лягли в основу ППР ґрунтують на неправомірності формування платником податків податкового кредиту у зв’язку із відсутністю документів, які підтверджують перевезення товару, за придбання якого і сформований податковий кредит.
Платник податків звернувся до суду із позовом про скасування ППР. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачу у задоволенні його позовних вимог. ВАСУ на відміну від попередніх судів визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив позов. Рішення касаційного суду мотивоване наступним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, позивачем суду не надана – не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо. Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.
ВАСУ зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. ТТН підтверджує господарську операцію із перевезення товару, а не поставки, оскільки вона не підтверджує переходу права власності на товар. В свою чергу це призводе до наступного висновку – твердження судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися) є безпідставним.
Також ВАСУ звернув увагу на те, що недоліки при складенні перинних документів є перш за все свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.
На нашу думку, Вищий адміністративний суд України в постанові від 27.02.2014р. справедливо розсудив сторони спору.
Також зазначимо, що коментоване судове рішення обґрунтовується нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Закону України «Про податок на додану вартість», які станом на 2014 рік втратили чинність (з 0101.2011р.). Однак правила оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначені у Податковому кодексі України залишились в цілому незмінними. Тому постанова ВАСУ від 27.02.2014р. по справі № К/800/41631/13 є актуальна і в сучасних реаліях.