Письмо Государственная налоговая администрация "Относительно применения термина бенефициарного владельца" № 3917/5/12-0216 30.03.2011
Документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід. Наприклад, у разі виплати роялті фактичний власник такого доходу повинен підтвердити фактичне право (авторське право) на одержання такого доходу, засвідчене відповідним чином і, відповідно, документально підтверджене ліцензією, патентом, офіційно оформленим торговим знаком тощо (питання 3).
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ
Питання:
Які підтверджуючі документи для включення до складу витрат має надати платник податку з метою доведення того, що особа-нерезидент, на користь якої нараховуються роялті, є бенефіціарним (фактичним) їх отримувачем (власником)?
Відповідь:
Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ) бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Відповідно до пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.
До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента у випадках, якщо особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам (абз "б" пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ).
Отже, витрати з нарахування роялті не враховуються при обчисленні оподатковуваного прибутку, якщо роялті виплачуються нерезиденту, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати. Документом, який підтверджує, що роялті виплачується нерезиденту - бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) об'єктів права інтелектуальної власності, є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1756 "Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір" визначено, що установою, яка згідно із Законом України від 23 грудня 1993 року N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" виконує дії, пов'язані з державною реєстрацією прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також з реєстрацією договорів, які стосуються права автора на твір, є Міністерство освіти і науки, то для отримання висновку стосовно визначення особи, у якої виникли права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, пропонуємо звернутися до правонаступника вказаного міністерства.
Стосовно документів, які підтверджують, що доходи нерезидента - бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) у вигляді роялті підлягають звільненню (зменшенню) від оподаткування в Україні, слід зазначити, що відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПКУ підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПКУ).