Улыбнитесь❗?

Ин

Во время съёмок одно из самых пронзительных фильмов о Великой Отечественной "Двадцать дней без войны" для большей реалистичности, и чтобы актёры погрузились в атмосферу военного времени, в вагонах выбили окна, и порой температура на съемочной площадке опускалась до -12°C. Жить тоже приходилось в вагонах, а питаться ходили в вагон-ресторан, где висел портрет И.В. Сталина.
Режиссёр Алексей Герман настоятельно просил директора ресторана убрать портрет, но получал отказ. Лишь после того, как режиссёр пригрозил отцепить вагон от поезда, директор снял портрет.
На следующий день, после завтрака, Юрий Никулин произнёс сакральную фразу: "А при Сталине кормили лучше".

Маруся10

Ин

Ин

Дистанційне навчання.
Батьківський чат у Вайбері:
Вчителька: Доброго ранку, батьки! Домашнє завдання на сьогодні:

Прочитати і переказати оповідання « Як білочка й їжачок ходили до сімейного психолога», ст. 43-64. Виписати основні тези.

Математика: всі приклади і задачі зі сторінок 83-124.

Природознавство: не забуваймо вести журнал погоди! Прохання не лише відмічати опади, а й вказувати їх кількість і точну годину, напрямок та силу вітру ( вимірювати, облизавши пальця та виставивши його у вікно), а також зробити глобус з папьємаше і відмітити на ньому всі столиці світу.

Англійська: написати твір на тему: «Economical problems in the third world countries “

Доречі, вчитель музики передає привіт і просить записати відео, на якому ваша дитина співає партію з «Аве Марія»
Мама Віті: Люди, ви ж в курсі, що наші діти в 2 класі! Який глобус? Які тези? Яка Марія? Ви подуріли?
Тато Васі: ідіть на х@@!
Мама Тані: хамло! Не дивно, що ваш Вася весь час на дітей плюється! Моя Танюша все виконує з задоволенням. Оскільки через карантин вона не відвідує уроки фехтування і макраме, карате і танці, в неї з’явилося багато вільного часу, тому задавайте ще щось для додаткового опрацювання!
Мама Злати: Все! Моя домашня школа закривається. Я завтра виписую своїм малим дятлам дипломи і буде випускний. Видаліть мене з цього дурного чату.
Мама Петі: хто вже читав те оповідання про білку і їжака? Що той сімейний психолог їм порадив? Бо я зі своїм Олєжкой розведусь скоро. Ми вчора ледь не побились через ці грьобані уроки. Цей валянок не знає, що в прикладі спочатку виконуємо множення, а тоді додавання, якщо додавання не взяте в дужки!
Мама Олі: а я, наприклад, не розумію, чому не можна всіх дітей закрити на період карантину в школі? Я б з радістю їм 4 рази на день носила їсти.
Мама Петі: Підтримую

!
Мама Віті: Підтримую

!
Мама Тані:

дурний жарт! На дворі гуляє страшний вірус! Невже ви ризикнете здоров’ям ваших дітей?!
Мама Олі: В мене 6 дітей. Я готова ризикнуть всім! Чоловік почав в магазин ходить без маски і просить людей покашляти на нього, в надії, що захворіє і його покладуть в лікарню, подалі з цього дурдому. І знаєте шо? Я його навіть не засуджую!
Вчителька: мама Олі, ще раз прошу, перестаньте підкидати ваших дітей на поріг школи, а сама бігом втікать. Від цього директор наш навчальний заклад швидше не відкриє!
Мама Каті: шановні батьки, візьміть до уваги методику, яка допомагає мені знімати стрес в цих екстремальних умовах: щовечора я випиваю бутилку вина, самоізолюють в шафу і кричу в подушку.
Тато Васі: ще раз кажу, ідіть всі нах@@ з цим навчанням і з цим чатом! В мого сина вже око сіпається від ваших завдань. Ми їх робить не будемо!
Тато Руслана: дружбан, я з тобою солідарєн. Я малому купив тройко поросят, хай вирощує. А то цей бл@@cький карантин не ясно на скільки затягнеться, а глобуса на хліб не намажеш.
Мама Тараса: Як здать дитину в дєтдом, щоб про це ніхто не узнав?
Вчителька: для батьків Тараса в сотий раз повторюю: це не Гугл, це батьківський чат! Ви минулого тижня тут рецепт пасок шукали всю ніч, а в мене телефон пенькав!
Мама Тараса: Ізвіняюсь! Як невдобно вийшло.
Мама Іри: моя іра молодець вона вже все зрабила поставите ій піять бо вона все зрабила вже.
Вчителька: Іро, віддай мамі телефон! І не бери без дозволу! Що це за неподобство?!
Мама Тані: Свєта, які ж в Танюшиному класі припи@@ані батьки і вчителька!
Мама Тані: Ой! Помилилась чатіком!
Мама Тані: То я мала на увазі клас з фехтування...
Тато Васі: іди нах@@!
Вчителька: роботи здати до 17:00.
Мама Тані: буде зроблено! Дякую за вашу працю! Гарного дня!
Мама Каті: я піду знову покричу в подушку...

1 година ночі.
Мама Тараса: як постійно бухать і не казаться п’яною?... Ой, я шо опять не туда написала? Ізвіняюсь!

Ин

Открыл статью, как надо и как не надо носить мини.
Если коротко, то: до 30-ти надо носить мини, а после 30-ти — не надо.

Ин

С началом этого года поговорка "На каждый роток не накинешь платок" безнадежно устарела...

Ин

"Вам предоставлена отдельная квартира - там и гуляйте!".
Эта знаменитая фраза управдома Варвары Сергеевны Плющ стала слоганом карантина.

Ин

Ин

"Давным-давно было, в восьмидесятых, когда СССР был самой читающей страной мира, и все выписывали газеты и журналы.
Какой-то "мудрец" разделил всю подписку на дефицит и прочую... Журнал "Радио", который мне был нужен, попал в
разряд дефицита и к нему надо было брать еще что-нибудь из прочего... Я пролистал весь каталог и нашел газету,
называлась "Дась лу!", что в переводе с удмуртского "Будь готов!". Своей письменности у удмуртов нет, поэтому
пользуются кириллицей. Подписка на газету стоила за год всего 24 копейки, и выходила "Дась лу!" с периодичностью
два раза в месяц. Спросил на почте: "Обязательно ли выписывать на свой адрес?" Ответили, что хоть на Биробиджанский.
Я решил подшутить и выписал на адрес, который первым пришёл в голову, кого-то с работы, в общем...
Было это в августе, выходить газета будет с Нового года. Ну и забыл успешно про это дело, конечно...
После новогодних праздников пришёл тот товарищ на работу, на всех посмотрел испепеляюще и сказал, что все сволочи,
гады и прочая, что он из-нас чуть пить не бросил... Как было дело. Второго января, когда встреча Нового года в самом
разгаре была, вышел он покурить и видит в своём почтовом ящике газетку... Решил почитать...
НО НИ ОДНОГО СЛОВА "НЕ УГАДАЛ"! Понял, что пора бросать пить. Вернулся в квартиру, ушёл в спальню и впал в депрессию,
пока кто-то не зашел и тоже не смог прочитать... Только тогда и отпустило..."