Оплата лікарняних. Відповіді на запитання

Узагальнені консультації фахівців Міністерства соціальної політики України, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Державної служби України з питань праці та інших органів з питань призначення та виплати матеріального забезпечення за кошти ФСС з ТВП, що оприлюднені в газеті «Праця і зарплата» у 2016 році.

Щодо права на допомогу по тимчасовій непрацездатності. Робітник працює за вахтовим методом 15 діб на місяць (з 1 до 15 числа, з дотриманням місячної норми годин). Під час роботи за 15 діб відпрацьовує місячну норму годин й одержує заробітну плату в повному обсязі. Під час вихідних (16-30 число) він захворів і подав листок непрацездатності. Якщо заробітна плата робітникові виплачена, чи виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності?

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП: За пунктом 2 статті 18 Закону України від 23.09.1999 №1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 (у редакції постанови від 26.06.2015 №439, далі – Порядок №1266), середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) на яку нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок), на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного - за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати).

Сума страхових виплат застрахованій особі та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється множенням суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках до середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті (абзац перший пункт 2 Порядку №1266).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 17.09.2015 №529/18/99-15 Порядок №1266 не передбачає особливостей обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працюють на підприємстві вахтовим методом. Ураховуючи викладене, визначений пунктом 3 Порядку №1266 механізм обчислення середньої заробітної плати застосовується зокрема для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності для застрахованих осіб, які працюють вахтовим методом.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності обчислена відповідно до пункту 3 Порядку №1266 надається за всі календарні дні тимчасової непрацездатності застрахованої особи.

(«Праця і зарплата», №3 (967), 20 січня 2016)

Про оподаткування допомоги по вагітності та пологах. Чи оподатковуються суми допомоги по вагітності та пологах, одержані фізичною особою з ФСС з ТВП?

Відповідь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві: Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Оподаткування доходів фізичних осіб установлено розділом ІV Кодексу, відповідно до п.163.1 ст.163 якого об’єктом оподаткування в резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено пп. 164.2.1 – 164.2.19, п.164.4 ст.164 Кодексу.

Так, згідно з пп.165.1.1 п.165.1 ст.165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума допомоги по вагітності та пологах, яку одержує платник податку з бюджетів і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

За підпунктом 1.7 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу звільняються від обкладання військовим збором доходи, що згідно з розділом ІV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених пп.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 ст.165 Кодексу.

Ураховуючи викладене, сума допомоги по вагітності та пологах, яку одержує платник податку з фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на підставі пп. 165.1.1 п.165.1 ст.165 та пп.1.7 п.16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не обкладається податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

(«Праця і зарплата», №18 (982), 18 травня 2016 року)

Щодо права на допомогу по вагітності та пологах. Чи має право на допомогу по вагітності та пологах член фермерського господарства?

Відповідь Державної служби України з питань праці: Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян, щодо їхнього соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами визначає Закон №1105.

За статтею 18 Закону №1105 страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 19.06.2003 №973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон №973) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи.

За частиною 4 статті 1 Закону №973 фермерське господарство діє на основі статуту і членами цього господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №973 трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. За потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом. А осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.

За статтею 34 Закону №973 члени фермерського господарства й особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

Згідно з підпунктом 3 частини 1 статті 1 Закону №2464 застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався в установленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є члени фермерського господарства (стаття 10 Закону №2464).

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), члени фермерського господарства мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування.

За пунктом 3 цього розділу на їхнє бажання особи мають право добровільно сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких вони не підлягали загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Такі особи подають заяву, де зазначають, у якому виді загальнообов’язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь, та документи, визначені Інструкцією №449, до фіскальних органів за місцем проживання.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей фіскальні органи у строк не пізніше ніж упродовж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладають договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого на дату укладання договору.

З урахуванням викладеного виплата допомоги по вагітності та пологах члену фермерського господарства можлива лише за умови добровільного страхування в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та добровільної сплати єдиного соціального внеску.

(«Праця і зарплата», №21 (985), 08 червня 2016 року)

Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах. Працівницю було прийнято на роботу за сумісництвом з 16 грудня 2015 року. За 16 календарних днів, відпрацьованих у грудні 2015 року, нараховано 1460,87 грн; за 14 календарних днів у січні 2016 року - 1287,10 гривень. Середньоденна зарплата становить 91,62 грн. З 15 січня до 12 липня 2016 року працівниця перебувала у відпустці по вагітності та пологах (180 календарних днів). За основним місцем роботи працівниці нараховано допомогу по вагітності та пологах – 12097,80 грн. Страховий стаж за основним місцем роботи – менш як 12 місяці. Яку суму допомоги по вагітності та пологах потрібно нарахувати за сумісництво?

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП: За частиною 1 статті 30 Закону №1105 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту, призначаються та надаються за основним місцем роботи, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи й за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 27 Порядку №1266 якщо застрахована особа перебувала в трудових відносинах менш ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати).

Якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати провадиться страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо відповідно до пункту 30 Порядку №1266.

Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Якщо застрахована особа була прийнята на роботу за сумісництвом з 16 грудня 2015 року, а з 15 січня 2016 року у неї стався страховий випадок, розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати буде період з 16 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1266, якщо впродовж дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, застрахована особа має страховий стаж – менш як шість місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку допомоги по вагітності та пологах виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Отже, якщо впродовж 12 місяців перед настанням страхового випадку застрахована особа має страховий стаж – менш як шість місяців, середньоденний розмір допомоги по вагітності та пологах у такому випадку не може перевищувати 90,54 грн. (1378 грн х 2 : 30,44).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону №1105 допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів. При цьому допомога по вагітності та пологах за 180 календарних днів виплачується лише жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки з 1 січня 2015 року скасовано зону посиленого радіоекологічного контролю та пільги для категорії 4 постраждалих осіб.

Водночас робочі органи ФСС з ТВП проводячи контрольні заходи, пов’язані із нарахуванням та виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам, у разі виявлення підозри щодо заволодіння страхувальником коштами Фонду через прийняття на роботу жінки на останньому місяці вагітності проводять розгляд справи разом із контролюючими та правоохоронними органами.

(«Праця і зарплата», №27 (991), 20 липня 2016 року)

Щодо обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності. Працівник підприємства подав листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до восьми років на 14 календарних днів з 6 до 19 квітня 2016 року і довідку про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною (форма №138/о) на три дні з 20 до 22 квітня 2016 року. Оскільки оплаті підлягають дні непрацездатності, підтверджені листком непрацездатності, а за три дні за довідкою середній заробіток не нараховується, чи належать дні тимчасової непрацездатності, засвідчені довідкою за формою № 138/о, до календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин?

Відповідь Департаменту соціального страхування та партнерства Мінсоцполітики України: Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, упродовж якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Відповідно до Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ)  України від 09.04.2008 №189, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.07.2008 за №589/15280, тимчасова непрацездатність – це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим, тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин – до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Крім того, наказом МОЗ України від 13.11.2001 №455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі – Інструкція №455).

Згідно з п.1.1 Інструкції №455 тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності, а п.1.2 визначено, що видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п.1.13, 2.7, 2.16, 1.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Пунктом 3.4 Інструкції №455 передбачено: якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка доглядає за хворою дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності, передбаченого законодавством України (14 календарних днів), видається довідка за формою, встановленою МОЗ України (форма №138/о).

Довідка про догляд за хворою дитиною видається до одужання дитини від гострого захворювання або досягнення ремісії в разі загострення хронічного захворювання, з продовженням у порядку, передбаченому п.2.2 цієї Інструкції.

Ураховуючи викладене, дні тимчасової непрацездатності у зв’язку з потребою догляду за хворою дитиною, які засвідчуються довідкою, належать до поважних причин, зазначених пунктом 3 Порядку №1266, тобто вилучаються із розрахунку під час обчислення розміру виплат за наступними листками непрацездатності.

(«Праця і зарплата», №29 (993), 03 серпня 2016 року)

Щодо права на продовження відпустки і оплату тимчасової непрацездатності. Під час щорічної відпустки працівниці у неї захворіла дитина (віком шість років) і їй був виданий листок тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років. Чи має вона право на продовження відпустки та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років?

Відповідь Державної служби України з питань праці: За статтею 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка може бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку.

Єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності визначено Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженим наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189 (далі – Положення №189).

За пунктом 1.3 Положення №189 тимчасова непрацездатність – це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин – до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їхньої видачі визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 №455 (далі – Інструкція №455).

За пунктом 3.3 Інструкції №455 для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, упродовж якого дитина потребує догляду, але не більш як на 14 календарних днів.

Приклад: Працівникові надано щорічну відпустку з 1 до 14 березня 2016 року. Під час відпустки в нього захворіла дитина віком до 14 років і хворіла до 18 березня 2016 року включно.

Відповідно до п.3.11 Інструкції №455, якщо мати або інша працююча особа, яка доглядає за хворою дитиною, перебуває в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, у зв’язку з навчанням або творчій відпустці, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустці без збереження заробітної плати, то листок непрацездатності видається з того дня, коли мати або інша працююча особа, яка доглядає за хворою дитиною, має стати до роботи.

Отже, листок непрацездатності має бути видано з 15 березня 2016 року (дня, коли працівникові слід вийти на роботу) до 18 березня 2016 року включно.

Інша ситуація, якщо дитина хворіла весь час відпустки або одужала до закінчення відпустки. Так, за частиною 6 статті 22 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Таким чином, у разі тимчасової непрацездатності з причини, що не залежать від факту втрати працівником працездатності (догляд за хворою дитиною) щорічна відпустка не підлягає продовженню чи перенесенню, а листок непрацездатності, виданий у період щорічної відпустки, вважається виданим з порушенням установленого порядку видачі листків непрацездатності.

Окремо слід зазначити, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг ухвалює комісія (уповноважений) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб.

Відповідно до п.3.1.1 Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 №25 (далі – Положення №25), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

За пунктом 2.2 Положення №25 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов’язана ухвалювати рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення виплати його (повністю або частково).

(«Праця і зарплата», №31 (995), 17 серпня 2016 року)

Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах. Жінка направлена центром зайнятості на підприємство на оплачувані громадські роботи. Підприємство уклало з нею строковий трудовий договір. При цьому у день закінчення договору жінка подала на підприємство для оплати листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. Чи має право на одержання від цього підприємства допомоги по вагітності та пологах?

Відповідь Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці: За пунктом 5 Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №175 (далі - Порядок №175), громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях. Роботодавці подають територіальним органам інформацію про потребу в робочій силі для укомплектування тимчасових робочих місць, відповідно до якої територіальні органи направляють осіб, зазначених в пункті 3 Порядку №175.

З особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають у письмовій формі строкові трудові договори на строк, що сумарно впродовж року не може перевищувати 180 календарних днів.

Про участь осіб у таких роботах роботодавці вносять записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю.

Статтею 7 Закону України від 14.01.1998 №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їхніх форм власності та господарювання підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Тобто, на таких осіб поширюється право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Водночас відповідно до пункту 5 статті 31 Закону України від 05.07.2012 №5067- VI «Про зайнятість населення» на осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що також передбачено пунктом 4 Порядку №175.

Отже, особи, зайняті на оплачуваних громадських роботах, є найманими працівниками і застрахованими особами. Відповідно на них повною мірою поширюється законодавство про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Абзацом другим частини 1 статті 19 Закону №1105 передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачене законом.

За пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №1105 страховий випадок за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на одержання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг. Це право, як зазначалося вище, підтверджується листком непрацездатності.

Враховуючи, що страховий випадок (тимчасова непрацездатність у зв’язку з вагітністю та пологами) стався період роботи на підприємстві, з яким укладено строковий договір на участь в оплачуваних громадських роботах, це підприємство зобов’язане оплатити листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами в порядку та розмірах, установлених законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

(«Праця і зарплата», №43 (1007), 23 листопада 2016 року)

Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах. Який порядок обчислення середньої зарплати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, якщо у розрахунковому періоді працівниця працювала за сумісництвом, але на час відкриття листка непрацездатності переоформилася на основне місце роботи? Чи враховується період роботи за сумісництвом (нарахована заробітна плата) для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги?

Відповідь Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці: Абзацом другим частини 1 статті 19 Закону №1105 передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачене законом.

За частиною 1 статті 25 Закону №1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

За частиною 1 статті 31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Розрахунковим періодом, який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування в трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Законом України від 28.12.2004 №77І «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зокрема, вперше введено в значення основного місця роботи.

Відтак відповідно до цього Закону, основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Пунктом 30 Порядку №1266 передбачено: якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, середню заробітну плату обчислює страхувальник окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем окремо.

За пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №1105 страховий випадок за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності – це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на одержання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 №455 листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 - після).

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ і Мінпраці України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406, зареєстрованим у Мінюсті України 17.11.2004 за №1456/10055, листок непрацездатності – це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

За пунктом 3.2 цієї Інструкції у графі листка непрацездатності «Діагноз первинний» лікар зазначає первинний діагноз у перший день видачі цього документа, а за пунктом 3.12 – у графі «Звільнення від роботи» у першому стовпчику «З якого числа» дата видачі листка непрацездатності позначається арабськими цифрами.

Отже, момент страхового випадку законодавець пов’язує з першим днем видачі листка непрацездатності.

Відтак у цьому випадку розрахунок середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах має проводитися без урахування роботи за сумісництвом.

(«Праця і зарплата», №43 (1007), 23 листопада 2016 року)

Щодо розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності під час карантину.

Відповідь Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці: Страховим випадком за пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №1105 є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За частиною 1 статті 22 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у вигляді матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), в разі настання карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їхніх спалахів та епідемій, права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначені Законом України від 06.04.2000 №1645 «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №1645).

Відповідно до абзацу сімнадцятого статті 1 Закону №1645 карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Поняття особливо небезпечних інфекційних хвороб визначено абзацом четвертим статті 1 Закону №1645.

Так, особливо небезпечні інфекційні хвороби – це інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значного числа хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

Згідно з частиною 4 статті 29 Закону №1645 карантин установлюється на період, потрібний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися відповідні зміни щодо умов їхньої виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 22 Закону №1105, якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня на весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Згідно з пунктом 5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 року №455 на період тимчасового відсторонення від роботи осіб, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, за неможливості їхнього тимчасового переведення за їхньої згоди на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, листок непрацездатності видається інфекціоністом або лікарем, що лікує, згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно зі статтею 21 Закону №1645 обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Сьогодні це Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, і Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі медичних книжок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 №559 (далі – Порядок №559).

Порядок №559 регулює порядок проведення обов’язкових попередніх (до прийняття на роботу) та періодичних профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб.

За статтею 23 Закону №1645, якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їхньої згоди тимчасово переводяться на роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо таких осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності.

Перелік видів робіт, для виконання яких особи, які є бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно непридатними, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

(«Праця і зарплата», №44 (1008), 30 листопада 2016 року)

Щодо зарахування до страхового стажу. Чи зараховується час перебування на обліку у центрі зайнятості до страхового стажу для оплати листка непрацездатності? Які дані форми ОК-7 слід ураховувати під час обчислення страхового стажу для оплати листка непрацездатності за період перебування на обліку в центрі зайнятості?

Відповідь Департаменту соціального страхування та партнерства Мінсоцполітики України: За частиною 1 статті 21 Закону №1105 страховий стаж – це період (строк), упродовж якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одержання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску (абзац другий частини 1 статті 21 Закону №1105).

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – в порядку й на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.

Оскільки допомога по безробіттю є виплатою за одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування (страхування на випадок безробіття), період одержання цієї допомоги без сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування має бути включено до страхового стажу для оплати листка непрацездатності.