Як відомо, авторське право на комп'ютерну програму виникає внаслідок самого факту її створення.
Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор комп’ютерної програми, тобто фізична особа, яка своєю творчою працею створила комп'ютерну програму. Якщо комп'ютерна програма створена спільною творчою працею двох чи більше фізичних осіб, то кожна особа визнається її автором. Не є співавторами особи, які надали авторам технічну, організаційну чи матеріальну допомогу, а також особи, що здійснювали загальне керівництво роботами, але не брали творчої участі у створенні комп'ютерної програми.
Законом України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що за відсутності доказів іншого автором вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору.
Для сповіщення про свої права автор твору може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: © - латинська літера «с», обведена колом, ім'я особи, яка має авторське право, рік першої публікації твору. Наприклад, © Олександр Коломієць, 2017. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
Таким чином, з моменту створення автором комп'ютерної програми у автора виникають немайнові та майнові права інтелектуальної власності.
Немайнові права на комп'ютерну програму - визнання авторства, право вимагати збереження цілісності твору та заборона перекручуванню, що може зашкодити честі і репутації автора. Немайнові права не можуть бути відчужені автором іншій особі.
Майновими правами на комп'ютерну програму є право на використання твору, виключне право дозволяти використання твору, право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання. Вони можуть належати автору або бути передані іншій особі, як повністю, так і частково.
Похідними суб'єктами авторського права можуть бути фізичні та юридичні особи, які набули прав на комп'ютерну програму відповідно до договору або закону.
Так, авторське право на комп'ютерну програму може виникати безпосереднього з факту її створення автором; з трудових правовідносин, коли комп'ютерну програму створив працівник; за договором про створення комп'ютерної програми на замовлення; з договору про передання виключних майнових прав на комп'ютерну програму; з інших договірних відносин, зокрема, з договору застави, де об'єктом виступає майнове право на комп'ютерну програму; з факту внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості вкладу до статутного капіталу юридичної особи; внаслідок прийняття рішення судом; в порядку спадкування.
При цьому, слід зазначити, що права на комп'ютерну програму будуть належати замовнику та автору (розробнику) або роботодавцю і працівнику спільно, якщо інше сторони не узгодять у договорі. Спільно означає, що для використання комп’ютерної програми третіми особами, необхідним є отримання дозволу від замовника (роботодавця) і розробника (працівника), оскільки, якщо між ними не укладено договір, в якому узгоджено умови, кожна із сторін фактично не матиме права розпоряджатися цими правами без погодження з іншою стороною.
А що робити, коли розробник або працівник не надає такого дозволу?
Тому, для уникнення подібних конфліктних ситуацій, в договорі між замовником (роботодавцем) і розробником (працівником) потрібно передбачити, що після створення комп'ютерної програми розробником (працівником), права на неї переходять до замовника (роботодавця).
Блоги 
