НЕ проведення державної реєстрації права власності не свідчить про не отримання власником житлово-комунальних послуг, навіть, і при відсутності укладених договорів про їх надання

Автор: Олександр Боков, юридичний Інтернет-ресурс "Протокол"

 (справа № 910/17128/16, 12.06.2017 р.)

Фабула судового акту: Черговий судовий спір між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку та власником нежилих приміщень в будинку, в цьому разі,  -  державною установою (Фондом державного майна), закінчився перемогою ОСББ.

Останнє звернулось до господарського суду з позовною заявою до вказаного відповідача і просило суд стягнути з відповідача 60 773 грн. 76 коп. заборгованість з оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкових територій, 226 748 грн. 78 коп. заборгованість з оплати опалення, 32 825 грн.91 коп. інфляційних втрат, 6 866 грн. 11 коп. 3% річних.

Рішенням залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду  позов в цій частині був задоволений. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, будучи власником нежилих приміщень та споживачем житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечується позивачем, спожиті послуги не оплатив, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість, а також у останнього виник обов'язок сплатити нараховані на дану заборгованість інфляційні втрати та 3% річних.

ВГСУ, розглядаючи касаційну скаргу відповідача, надав оцінку аргументам останнього, що зводились до наступного:

- договори про надання послуг між сторонами справи укладені не були. Проекти відповідних договорів в порядку ст. 181 Господарського кодексу України позивачем відповідачу 1 не надавались;

- правові підстави укладення відповідних договорів протягом спірного періоду були відсутні, оскільки питання приналежності нежилих приміщень до сфери управління відповідача юридично оформлено не було, державна реєстрація права власності не здійснювалась;

- позивачем не доведено факту споживання відповідачем житлово-комунальних послуг протягом спірного періоду у відповідному обсязі.

Залищаючи без змін судові рішення, ВГСУ виходив з того, що п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Вказана правова норма є спеціальною по відношенню до інших приписів цивільного законодавств, тому у даному випадку обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги не ставиться в залежність від наявності укладеного договору на надання таких послуг.

Що стосується відсутності державної реєстрації права власності на нерухомість, то за висновком касаційного суду, - момент звернення власника до відповідного органу з метою проведення державної реєстрації залежить від волевиявлення власника, а не проведення такої реєстрації не свідчить про те, що власник не отримував відповідні житлово-комунальні послуги в спірний період.