Ухилення від аліментів: новий рівень відповідальності

Добробут дітей, їх права та соціальна захищеність завжди викликали пильну увагу як українського суспільства, так і світової спільноти. Внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості діти потребують спеціальної охорони і піклування не лише з боку батьків, а й з боку держави.

Звичайно, основну відповідальність за забезпечення якнайкращих інтересів дитини несуть батьки або інші особи, які її виховують. Кожна така особа повинна діяти добросовісно в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Можливо, саме тому українське законодавство надає батькам право самостійно домовлятись та обирати спосіб утримання дитини, який буде найкраще відповідати її інтересам. Однак, не завжди батькам, чиї життєві шляхи розійшлися, вдається домовитись про порядок утримання їх дітей. В такому випадку держава повинна захистити інтереси дитини, зокрема, шляхом прийняття відповідного судового рішення про стягнення аліментів. Віднедавна особа, з якою проживає дитина, має право самостійно обирати спосіб стягнення аліментів через суд - у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку.

На жаль, як показує практика, прийняття судового рішення ще не означає його реального та своєчасного виконання. Станом на вересень 2017 року в Україні зареєстровано більш ніж півмільйона виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів. Із них майже у кожному шостому провадженні накопичилась заборгованість більш ніж за 6 місяців. Така невтішна статистика свідчить, що законодавство України містить певні прогалини, а недобросовісні батьки їх «уміло» використовують, щоб тривалий час не виконувати судові рішення та не платити аліменти.

Зараз відповідальність особи, яка ухиляється від сплати аліментів, зводиться фактично до двох напрямів:

1) можливість звернути стягнення на майно боржника;

2) можливість обмежити виїзд боржника за кордон.

Однак, на практиці обидва напрями показують свою неефективність. Проблемність реалізації майна боржника може обумовлюватись:

- відсутністю нерухомості, зареєстрованої на його ім'я;

- існуванням обтяжень щодо такого майна (іпотеки, арешти тощо);

- реєстрацією нерухомості на інших осіб (родичів/друзів тощо).

Щодо обмеження виїзду також існують недоліки. Зараз обмежити виїзд боржника за кордон можна лише через суд, якщо виконавець вирішить звернутися з заявою та обґрунтує її. Тож малоефективність цього виду відповідальності обумовлена:

- відсутністю у виконавця обов'язку обмежувати виїзд боржника за кордон (він має «право звернутись», однак реалізовує його (або не реалізовує) на власний розсуд);

- відсутністю у законодавстві чітких критеріїв для судового обмеження виїзду боржника за кордон (що дозволяє судам в повній мірі діяти на власний розсуд у кожній конкретній справі).

Вирішення цих проблем потребує системного підходу, який варто почати з законодавчих новацій. 10 листопада 2017 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 7277 про вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Основною його метою є забезпечення належного виконання рішень про стягнення аліментів. Верховна Рада вже розглянула законопроект в першому читанні і прийняла його за основу 16 листопада.

Його реалізація дозволить уникнути накопичення заборгованості по аліментам, запровадити нові засоби примусового виконання рішень та створити дієві механізми притягнення недобросовісного платника аліментів до відповідальності (якщо заборгованість понад 6 місяців):

1. Тимчасова заборона боржнику виїжджати за межі України: тепер «право» державного або приватного виконавця трансформується в «обов'язок» - самостійно, тобто без суду, встановити відповідне обмеження для боржника.

2. Запровадження нових засобів примусового виконання рішень:

- обмеження у праві керування транспортними засобами;

- обмеження у праві користування зброєю (вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною);

- обмеження у праві полювання.

3. Запровадження нового виду адміністративного стягнення - соціальні роботи: суд притягає боржника до адміністративної відповідальності, що полягає у виконанні у вільний від роботи чи навчання час оплатних суспільно корисних робіт - прибирання вулиць, фарбування будівель тощо - строком від 120 до 240 годин, але не більше ніж 8 годин на добу. При цьому плата, що нараховується боржнику за виконання такої роботи, автоматично має перераховуватись на відповідний рахунок виконавця для подальшого погашення аліментної заборгованості.

4. Усунення прогалин в чинному законодавстві: звільнення від сплати судового збору заявників при поданні заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;

5. Спрощення процедури виїзду дитини за межі України без згоди платника аліментів: питання тимчасового виїзду дитини за кордон на строк до одного місяця (а якщо на лікування або навчання, то й понад один місяць), самостійно вирішує той з батьків, з яким за рішенням суду визначено місце проживання дитини.

Варто зазначити, що законопроект в існуючому вигляді має певні процедурні прогалини, однак до моменту його остаточного прийняття текст може бути доопрацьовано, щоб кожен учасник аліментних відносин відчував свою правову захищеність від недобросовісних дій іншої сторони.

Безперечно, подібні законодавчі ініціативи мають благородну мету: покращити статистику належного виконання судових рішень про стягнення аліментів та зменшити існуючу заборгованість зі сплати аліментів. Якщо ж законопроект буде доопрацьовано та в подальшому прийнято Верховною Радою України, це дозволить підвищити рівень життя дітей, які в силу життєвих обставин, непорозумінь між батьками або недобросовісності одного з них, потребують особливого контролю з боку держави. Є сподівання, що невдовзі українці відчують впевненість в ефективному захисті прав та інтересів їх дітей.

Юрій Некляєв,  адвокат, юрист судової практики ЄПАП Україна