Власна справа: оптова торгівля

"Вісник. Офіційно про податки".

Діяльність у сфері торгівлі, у тому числі оптової, є на сьогодні однією з найпоширеніших форм підприємництва. Оптовою торгівлею можуть займатися як юридичні особи, так і ФОП. Про те, які документи необхідні для держреєстрації, як стати на облік в контролюючих органах, отримати відповідні ліцензії, які податки сплачувати, читайте далі.

Згідно з нормами Господарського кодексу підприємництво в Україні здійснюється у будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Тому суб’єкту господарювання насамперед необхідно визначитися, в якій формі він планує здійснювати діяльність: шляхом створення підприємства (держреєстрації юрособи) чи шляхом здійснення підприємницької діяльності індивідуально (реєстрації ФОП).

Також потрібно визначити діяльність, якою такий суб'єкт планує займатися, та заздалегідь обрати КВЕД, що відповідає майбутній діяльності.

Згідно з нормами Цивільного кодексу юрособа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а фізособа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Слід зауважити, що оптова торгівля деякими видами товарів, зокрема фармацевтичними виробами, спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, підлягає ліцензуванню. При цьому порядок видачі/пере­офор­млення/анулювання ліцен­зій на здійснення таких видів діяльності визначено окремими нормативно-правовими актами.

Порядок держреєстрації юросіб та ФОП установлено Законом про держреєстрацію, згідно з яким держреєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юрособи чи фізособи в межах АР Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Статтями 17 та 18 цього Закону визначено перелік документів, які подаються заявником для держреєстрації юрособи та ФОП.

Зверніть увагу, що відомості про проведення реєстраційних дій щодо юросіб та ФОП у день їх проведення передаються до ДФС у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — Єдиний державний реєстр) та інформаційними системами ДФС.

За основним місцем. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юросіб, відокремлених підрозділів юросіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Надходження до контролюючого органу відомостей з Єдиного державного реєстру про держреєстрацію створення юрособи або ФОП є підставою для взяття їх на облік за основним місцем обліку як платників податків і зборів (статті 64 та 65 Податкового кодексу) та як платників єдиного внеску (ст. 5 Закону про ЄСВ).

Зауважимо, що взяття на облік за основ­ним місцем обліку юросіб та ФОП як платників податків та як платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом у день отримання відомостей з Єдиного державного реєстру про держреєстрацію створення юрособи чи ФОП.

Дані про взяття на облік передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік за основним місцем обліку із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, в якому юрособу чи ФОП взято на облік, та оприлюднюються на порталі електронних сервісів Мін’юсту України та на офіційному порталі ДФС України, доступ до якого є безоплатним і вільним, та в електронному сервісі «Електронний кабінет платника».

Згідно з п. 66.4 ст. 66 Податкового кодексу та п. 9.3 Порядку № 1588 платники податків — юрособи зобов’язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юрособи, до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків шляхом подання заяви за формою № 1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

Зауважимо, що платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електрон­них документів, можуть подати заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

За неосновним місцем. Платник податків зобов’язаний повідомляти контролю­ючий орган за основним місцем обліку про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття.

Форму повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), та порядок його подання встановлено розділом VIII Порядку № 1588.

Слід зауважити, що процедури взяття на облік у контролюючих органах за не­основним місцем обліку визначено розділом VII Порядку № 1588, відповідно до якого для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов’язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов’язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП.

Заява за формою № 17-ОПП може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою № 17-ОПП та повідом­лення за формою № 20-ОПП засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електрон­ного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Зверніть увагу, що платник податків звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу заяви за формою № 17-ОПП у разі якщо він визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за не­основним місцем обліку, у повідомленні за формою № 20-ОПП.

Катерина ДУБОНОС,
заступник начальника Управління реєстрації та обліку платників
Департаменту обслуговування платників Державної фіскальної служби України,

та Наталія РЕПЕТИЛО,
головний державний ревізор-інспектор відділу обліку платників

Як вже зазначалося, для оптової торгівлі окремими видами товарів необхідна ліцензія.

Відповідно до Закону про ліцензування — це торгівля:

• спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами (з урахуванням норм Закону № 481);
• лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (з урахуванням норм Закону № 123).

Інші види оптової діяльності не ліцензуються.

Торгівля спиртом

Оптова торгівля спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюється за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватися за наявності ліцензії закладами охорони здоров’я та суб’єктами господарювання (організаціями) зооветеринарного постачання незалежно від форм власності. Кабінет Міністрів України веде реєстр зазначених закладів охорони здоров’я та суб’єктів господарювання зо­о­ветеринарного постачання.

Статтею 14 Закону № 481 передбачено, що оптова торгівля спиртом коньячним (включаючи дистиляти у вигляді головної і хвостової фракцій) і плодовим здійснюється суб’єктом господарювання на підставі ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією. Кабінет Міністрів України визначає порядок ведення реєстру зазначених суб’єктів господарювання.

Оптова торгівля спиртом коньячним власного виробництва (включаючи дистиляти у вигляді головної і хвостової фракцій) може здійснюватися суб’єктом господарювання на підставі ліцензії на виробництво спирту коньячного та за умови реалізації його суб’єктам господарювання, які мають ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією.

Оптовий продаж дистиляту виноградного спиртового і спирту-сирцю плодового здійснюється їх виробниками суб’єктам господарювання, які одержали ліцензію на виробництво спирту етилового ректифікованого виноградного або спирту етилового ректифікованого плодового.

Реалізація алкоголю та тютюну

Статтею 15 Закону № 481 передбачено, що оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

При цьому суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв (крім виробництва вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових із виноматеріалів виключно власного виробництва) або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції суб’єктам господарювання оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових) та виробляє їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) виключно власного виробництва (не придбаних), має право здійснювати оптову торгівлю зазначеними алкогольними напоями без отримання окремої ліцензії на таку оптову торгівлю.

Суб’єкти господарювання первинного виноробства здійснюють поставку виноматеріалів суб’єктам господарювання вторинного виноробства без ліцензії на оптову торгівлю.

Торгівля через філію

Статтею 18 Закону № 481 передбачено, що у разі якщо суб’єкт господарювання здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами через філію (яка не є юридичною особою), інформація про місцезнаходження філії та її ідентифікаційний код зазначаються в додатку до ліцензії.

Додаток видається за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається копія довідки про включення філії до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування.

Плата за ліцензію

Слід звернути увагу, що річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим встановлено у розмірі 500 000 грн. Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, терміном на п’ять років, а плата за ліцензії зараховується до місцевих бюджетів.

Річна плата за ліцензії на право оптової торгівлі (Ст. 15 Закону № 481):

• алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), — 500 000 грн
• тютюновими виробами — 500 000 грн
• сидром та перрі (без додання спирту) — 780 грн
• виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва* до 3 000 гл на рік — 30 000 грн

* Обсяг виробництва розраховується з дня внесення плати за ліцензію до дня внесення наступного платежу.

Документи для отримання ліцензії

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання. У такій заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами або спиртом).

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 вимагати надання інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Такі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Видача/призупинення/анулювання/переоформлення ліцензії

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі № 481 документів.

У рішенні про відмову у видачі ліцензії має бути зазначено підставу для відмови.

Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за неї на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

При цьому дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб’єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

• заяви суб’єкта господарювання;
• рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
• несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
• рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб’єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів);
• рішення суду про встановлення факту торгівлі суб’єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;
• рішення суду про встановлення факту переміщення суб’єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
• порушення вимог ст. 15³ Закону № 481 щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років, або у не визначених для цього місцях.

Зауважимо, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб’єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з його реорганізацією та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви такого суб’єкта протягом трьох робочих днів видає йому ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання дублікат ліцензії. При цьому строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії.

Слід зауважити, що за видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю справляється плата у розмірі 780 грн, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Де зберігати алкоголь і тютюн

Статтею 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі — Єдиний реєстр), незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб’єкта господарювання з обов’язковим зазначенням місце­знаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб — найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного ре­єстру; для фізичних осіб — підприємців — прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

У разі зміни найменування суб’єкта господарювання у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство зміна найменування у виданих суб’єкту господарювання довідках про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру не є обов’яз­ковою.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб’єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Держбюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

Виключення місць зберігання з Єдиного реєстру здійснюється контролюючим органом, який вносив його до цього реєстру, на підставі письмової заяви суб’єкта господарювання, що був заявником такого місця зберігання, або у разі анулювання ліцензії, виданої такому суб’єкту господарювання відповідно до Закону № 481, шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження не раніше ніж через 10 робочих днів з моменту виникнення передбачених цим Законом підстав.

Контролюючий орган має надати суб’єкту господарювання, що був заявником, засвідчену копію письмового розпорядження про виключення місця зберігання з Єдиного реєстру протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття.

Мінімальні оптово-відпускні ціни на алкоголь

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої — це ціни, які визначаються за кодами виробів УКТ ЗЕД за 1 л 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Суб’єктам господарювання, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, слід дот­римуватися вимог постанови № 957. Розміри мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком до зазначеної постанови наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Як розрахувати мінімальні оптово-відпускні ціни

Мінімальні оптово-відпускні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п’ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об’ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 %.

Які звіти подавати

Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво або імпорт, експорт спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Для здійснення контролю суб’єкт господарювання подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Актуальні запитання щодо оптової торгівлі підакцизними товарами

Якщо ліцензій декілька

Суб’єкт господарювання має декілька ліцензій на відповідні види діяльності. Як йому заповнювати інформацію про ліцензії у звітах № 1-ОА та № 1-ОТ?

Відповідно до Закону № 481 передбачено отримання окремих ліцензій на відповідний вид діяльності, зокрема:

на право оптової торгівлі: алкогольними напоями, крім сид­ру та перрі (без додання спирту); алкогольними напоями — сидром та перрі (без додання спирту); алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3 000 гл на рік — потрібно подавати Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за формою № 1-ОА (далі — Звіт за формою № 1-ОА) з відображенням операцій, здійснених за звітний місяць відповідно до зазначених ліцензій;

на право оптової торгівлі тютюновими виробами потрібно подавати Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за формою № 1-ОТ (далі — Звіт за формою № 1-ОТ) із відображенням операцій, здійс­нених за звітний місяць відповідно до зазначеної ліцензії.

Такі звіти подаються суб’єктами господарювання, які одержали відповідні ліцензії, до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

У полі, в якому зазначаються реквізити респондента звітів, передбачено заповнення інформації про реєстраційний номер ліцензії.

Отже, у разі якщо суб’єкт господарювання має кілька діючих ліцензій у звітному періоді, такий суб’єкт зазначає їх реєстраційні номери через кому.

Код адміністративно-територіальної одиниці

Як заповнюється графа 1 «Код адміністративно-територіальної одиниці» розділів ІІ та ІІІ звітів за формами № 1-ОА та № 1-ОТ?

Форми і порядки заповнення звітів за формами № 1-ОА та № 1-ОТ затверджено наказом № 49.

Відповідно до порядків № 1-ОА та № 1-ОТ у графі 1 розділів II та III звітів за формами № 1-ОА та № 1-ОТ зазначається код адміністративно-територіальної одиниці згідно з додатком до наказу № 49. У разі якщо суб’єкт господарювання має у своєму складі структурні одиниці, які не є юридичними особами, звіти за формами № 1-ОА та № 1-ОТ заповнюються в цілому щодо підприємства з урахуванням усіх структурних одиниць (п. 3 розділу І Порядку № 1-ОА та п. 3 розділу І Порядку № 1-ОТ).

Таким чином, у графі 1 «Код адміністративно-територіальної одиниці» розділів ІІ та ІІІ звітів за формами № 1-ОА та № 1-ОТ відображається код адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає основному місцю обліку суб’єкта господарювання (контрагента). Зауважимо, що коди адміністративно-територіальних одиниць визначено додатком до наказу № 49.

Подання звітності в електронній формі

Як і в які строки суб’єкт господарювання має подати звіти щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у разі скасування елект­ронного цифрового підпису у зв’язку з припиненням державної реєстрації (у тому числі якщо припинення припадає на сере­дину звітного періоду)?

Порядками № 1-ОА та № 1-ОТ передбачено, що звіти за формами № 1-ОА та № 1-ОТ в електронній формі подаються засобами електронного зв’язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

Звіти складаються окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подаються до органів ДФС за основним місцем обліку суб’єкта господарювання.

Отже, враховуючи те, що чинним законодавством передбачено подання звітів за формами № 1-ОА та № 1-ОТ винятково в електронній формі засобами електронного зв’язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного цифрового підпису підзвітних осіб, суб’єкту господарювання доцільно анулювати наявні ліцензії та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подати до органів ДФС за основним місцем обліку необхідні звіти з використанням електронного цифрового підпису, після чого розпочинати процедуру припинення державної реєстрації.

Витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій

В яких одиницях виміру зазначаються у графі 12 розділу І Звіту за формою № 1-ОА витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій?

Згідно з п. 4 розділу І Порядку № 1-ОА одиницею виміру, яка застосовується при складанні Звіту за формою № 1-ОА, є декалітри.

Пунктом 11 розділу ІІ зазначеного Порядку передбачено, що у графі 12 розділу I «Обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» Звіту за формою № 1-ОА зазначаються витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій, транспортуванні тощо.

Отже, в графі 12 «Витрати при проведенні внутрішньо-складських операцій, транспортуванні тощо» розділу І Звіту за формою № 1-ОА зазначається об’єм (у декаліт­рах) алкогольних напоїв, що був втрачений при проведенні внутрішньо-складських операцій, транспортуванні тощо (наприклад, бій, крадіжки тощо).

Округлення показників звітності

Який порядок округлення показників при заповненні Звіту за формою № 1-ОА?

Пунктом 1 розділу І Порядку № 1-ОА встановлено, що Звіт за формою № 1-ОА до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності.

Звіт за формою № 1-ОА складається з трьох розділів. У графах 3 — 13 розділу І «Обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» та у графі 5 розділів II «Перелік контрагентів, у яких здійснювалося придбання алкогольних напоїв» та ІІІ «Перелік контрагентів, яким здійснювалася реалізація алкогольних напоїв» Звіт має формат даних до трьох знаків включно після коми.

Продаж тютюнових виробів

Суб’єкт господарювання придбаває тютюнові вироби як оптовий покупець і реалізує їх оптом та у роздріб на підставі відповідних ліцензій. Як йому заповнити графи 4 — 12 розділу І Звіту за формою № 1-ОТ?

Порядком № 1-ОТ установлено, що Звіт за формою № 1-ОТ подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електрон­ній формі.

У разі якщо суб’єкт господарювання має у своєму складі структурні одиниці, які не є юридичними особами, такий Звіт заповнюється в цілому щодо підприємства з урахуванням усіх структурних одиниць.

Інформація подається за кодами та видами тютюнової продукції усього за звітний період відповідно до додатка до наказу № 49.

Інформація у розрізі контрагентів подається згідно з розділами II та III Звіту за формою № 1-ОТ. Інформація про залишки тютюнової продукції на кінець звітного місяця подається згідно з розділом І цього Звіту.

Як заповнювати графи 4 — 12 розділу І Звіту за формою № 1-ОТ, наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Крім того, у розділі III Звіту за формою № 1-ОТ зазначаються всі контрагенти, яким здійснювалася реалізація тютюнових виробів, у тому числі власні роздрібні мережі.

Реалізація алкогольних напоїв

Суб’єкт господарювання здійснює придбання алкогольних напоїв як оптовий покупець з метою їх реалізації оптом і в роздріб на підставі відповідних ліцензій. Як йому заповнювати графи 4 — 11 розділу І та яку інформацію зазначати у розділі ІІІ Звіту за формою 1-ОА?

Порядком № 1-ОА встановлено, що Звіт за формою № 1-ОА подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними виробами, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

У разі якщо суб’єкт господарювання має у своєму складі структурні одиниці, які не є юридичними особами, такий Звіт заповнюється в цілому щодо підприємства з урахуванням усіх структурних одиниць.

Інформація подається за кодами та видами алкогольної продукції усього за звітний період згідно з додатком до наказу № 49.

Інформація у розрізі контрагентів подається згідно з розділами II та III Звіту за формою № 1-ОА. Інформація про залишки алкогольної продукції на кінець звітного місяця подається згідно з розділом І зазначеного Звіту.

Як заповнювати графи 4 — 11 розділу І Звіту за формою № 1-ОА, наведено у табл. 3.

Таблиця 3

У розділі III Звіту за формою № 1-ОА зазначаються всі контрагенти, яким здійснювалася реалізація алкогольних напоїв у звітному місяці, в тому числі власні роздрібні мережі.

Ліцензія на пиво

Чи мають право виробники виключно пива з обсягом виробництва до 3 000 гл на рік, які мають діючі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, здійснювати плату за ліцензію в розмірі 30 000 грн?

Зауважимо, що виробники виключно пива з обсягом виробництва до 3 000 гл на рік, які мають діючі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), та які внесли річну плату за таку ліцензію у розмірі 500 000 грн, мають право до дня внесення наступного платежу за ліцензію внести плату за ліцензію в розмірі 30 000 грн.

Водночас необхідно подати до ДФС заяву у довільній формі про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), та одночасно подати заяву про отримання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3 000 гл на рік.

При цьому обсяг виробництва розраховуватиметься з дня внесення плати за ліцензію до дня внесення наступного платежу.

Розрахунки через РРО

Суб’єкт господарювання має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. Чи може він здійснювати розрахунки в готівковій формі за відвантажену продукцію (алкогольні напої, тютюнові вироби) через РРО (КОРО)?

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі — РК).

Пунктом 12 ст. 9 Закону про РРО визначено, зокрема, що РРО та РК не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Таким чином, у разі якщо суб’єкт господарювання при здійсненні оптової торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами проводить розрахунки у готівковій формі, то він зобов’язаний застосовувати РРО (КОРО та РК). У разі якщо таким суб’єктом господарювання розрахунки у готівковій формі не здійснюються, то РРО (КОРО та РК) не застосовується.

Відповідальність

За порушення норм Закону № 481 щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Рішення про стягнення штрафів приймаються контролюючими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. 

У разі невиконання суб’єктом господарювання рішення зазначених органів, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Слід зауважити, що дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм Закону № 481, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

У табл. 4 наведено низку порушень, за які до суб’єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, застосовуються фінансові санкції відповідно до ст. 17 Закону № 481 у вигляді штрафів.

Зверніть увагу! Всі інші закони та нормативно-правові акти щодо виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів діють у частині, що не суперечить Закону № 481.

Таблиця 4

Галина ПОХИЛА,
заступник начальника відділу ліцензування Управління ліцензування та організації контролю
за обігом підакцизних товарів Департаменту податків і зборів з юридичних осіб
Державної фіскальної служби України,
та Оксана ЧЕХ, головний державний ревізор-інспектор

Відповідно до частини першої ст. 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’я­зується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто договір поставки партіями укладається між суб’єктами підприємницької діяльності.

Зазначимо, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 Цивільного кодексу). Детальніше особливості договорів поставки врегульовано статтями 264 — 271 Господарського кодексу.

Згідно з частиною третьою ст. 712 Цивільного кодексу законом може бути передбачено особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Наприклад, відносини поставки для забезпечення потреб держави та територіальної громади регулюються Законом № 51, а поставки до державного матеріального резерву — Законом № 922.

Загальні умови провадження торговельної діяльності, в тому числі суб’єктами оптової торгівлі, встановлено Порядком № 833.

Для провадження оптової торговельної діяльності суб’єкт господарювання може мати відповідні торговельні об’єкти, складське приміщення або мережу складів (п. 6 цього Порядку). Торговельними об’єктами можуть бути склади товарні (універсальні, спеціалізовані, змішані), магазини-склади (п. 7 зазначеного Порядку).

Такі склади можуть перебувати у власності чи орендуватися. Якщо склади власні, підприємство матиме у власності чи користуванні ще й земельні ділянки, на яких склади розміщено. У зв’язку з наявністю таких об’єктів у підприємства виникатимуть додаткові зобов’язання, які пов’язані з:

• веденням бухобліку;
• сплатою податків (плата за землю, податок на нерухомість тощо);
• отриманням різноманітних дозволів, пов’язаних з функціонуванням цих об’єктів і розміщеного в них обладнання тощо.

Торгівля ТЗ

Особливості оптової торгівлі транспортними засобами та їх складовими встановлено Порядком № 1200.

Підприємства, що здійснюють оптову торгівлю транспортними засобами, обліковуються головними сервісними центрами МВС України відповідно до Порядку № 361.

А у разі торгівлі різноманітною сільськогосподарською технікою такі підприємства оптової торгівлі обліковуються Держсільгоспінспекцією України відповідно до Порядку № 325.

Зауважимо, що перелік законодавчих актів, яких слід дотримуватися підприємствам, що здійснюють оптову торгівлю зазначеною технікою, наведено у п. 5 Порядку № 1200.

Придбання товару

Бухгалтерський облік

Пунктом 8 ПБО 9 установлено, що придбані товари зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість складається  з таких витрат:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (далі — ТЗВ) (це — витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (зокрема, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).

Варіант 1

Підприємство — платник ПДВ придбало товари за договором поставки на суму 60 000 грн (у тому числі ПДВ — 10 000 грн).
Крім того, сплачено сторонній організації за автоперевезення придбаного товару до складу підприємства 4 800 грн (у тому числі — ПДВ 800 грн).
ТЗВ підприємство обліковує на рахунку обліку товарів, а не на окремому субрахунку, збільшуючи одночасно первісну вартість товару.
Отже, первісна вартість придбаного товару становитиме 54 000 грн (50 000 грн + 4 000 грн).

Варіант 2

Візьмемо дані варіанту 1, але підприємство-покупець не є платником ПДВ.
Отже, первісна вартість придбаного товару становитиме 64 800 грн (60 000 грн + 4 800 грн).
Бухоблік таких операцій на умовах подальшої оплати наведено у табл. 5, а на умовах попередньої оплати — у табл. 6.

Таблиця 5

Таблиця 6

Транспортно-заготівельні витрати. Відповідно до п. 9 ПБО 9 ТЗВ можуть обліковуватися на окремому субрахунку обліку запасів (субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати»).

Водночас у Методрекомендаціях № 2 зазначено, що якщо ТЗВ пов’язані з доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів, то їх сума може узагальнюватися за окремими групами запасів на окремому субрахунку (наприклад, 200 «Транспортно-заготівельні витрати на запаси») або на окремому додатковому субрахунку (наприклад, 2011 «Транспортно-заготівельні витрати на сировину та мате­ріали»).

Таким чином, якщо є можливість пов’язати ТЗВ з різними групами товарів, їх доцільно обліковувати на окремих субрахунках четвертого порядку до субрахунку 281 (наприклад, 2811, 2812 тощо). На рахунку 281 ведеться облік за окремою аналітичною позицією ТЗВ.

Бухоблік придбання товарів з окремим обліком ТЗВ на умовах подальшої оплати наведено у табл. 7 (за даними прикладу 1).

Податковий облік

Податок на прибуток. Об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається як фінансовий результат, отриманий в бух­обліку, зменшений/збільшений на податкові різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу). При цьому не всі платники застосовують коригування на різниці, для них об’єктом оподаткування є фінрезультат.

Отже, в момент придбання товарів їх вартість ще не враховується до складу фінрезультату, а тому такі товари не впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Проте із зазначеного є виключення: фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу на суму 30 % вартості товарів, якщо вони придбані у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ і організацій. Зазначимо, що збільшення не проводиться, якщо сума вартості товарів (необоротних активів, робіт, послуг), придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного податкового року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2018 р. — це 93 075 грн). А також збільшення не відбувається, якщо товари придбано у бюджетних установ і неприбуткових організацій, які є об’єднаннями страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до Переліку № 1045;

нерезидентів, організаційно-правову форму яких включено до Переліку № 480, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Водночас норми пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту. При цьому якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки», коригування фінрезультату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, встановленою виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

Крім того, фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція має відображатися при формуванні фінрезультату до оподаткування згідно з правилами бухобліку) придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, передбачених ст. 39 Податкового кодексу (пп. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Податок на додану вартість. У разі якщо підприємство оптової торгівлі є платником ПДВ і купує товари у платника ПДВ, воно відображає податковий кредит у загальному порядку відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу. Податковий кредит визначається виходячи з договірної (конт­рактної) вартості товарів (п. 198.3 цієї статті).

Відповідно до п. 198.2 зазначеної статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Підставою для покупця для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, або інший документ, наведений у п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу.

Продаж товару

Бухгалтерський облік

Дохід від продажу. Продаж товару відображається з одночасним визнанням доходу і дебіторської заборгованості: Дт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» Кт 702 «Дохід від реалізації товарів».

Відповідно до п. 8 ПБО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції  (товарів, інших активів)    визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

• перша — покупцеві передано ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію
  (товар, інший актив)
• друга — підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією
  (товарами, іншими активами)
• третя — сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена
• четверта — є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, може бути достовірно визначено

Перша умова означає здебільшого перехід від продавця до покупця права власності на товар. При визначенні цього моменту можна застосовувати Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010. Друга умова означає, що підприємство продавець передало управління продукцією покупцеві чи його представнику (наприклад, завантаживши партію товару на транспорт покупця, підприємство-продавець надалі не здійснює управління та контроль за реалізованими товарами). Третя умова пов’язана з визначенням вартості поставки. Наприклад, сторони погодили визначити вартість у момент приймання на складі покупця залежно від якісних показників товару, визначених лабораторними дослідженнями. Отже, цю умову буде виконано в момент приймання на складі покупця. Інший приклад — тверду ціну зазначено в договорі поставки, тому в момент укладення договору цю умову буде вже виконано. Четверта умова здебільшого випливає з виконання перших трьох. Якщо товари передано покупцеві, право власності на них перейшло і відомо ціну поставки, то є впевненість у отриманні економічних вигід.

Дохід відображається в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню (п. 21 ПБО 15).

Якщо вартість поставки, наприклад, 60 000 грн (у тому числі ПДВ — 10 000 грн), то виникає питання, як має відображатися дохід — з урахуванням чи без урахування ПДВ.

У п. 6 ПБО 15 відображено надходження, які не визнаються доходами. До таких надходжень, зокрема, віднесено суми ПДВ.

Вище було наведено бухгалтерський запис відображення доходу від продажу товару: Дт 36 Кт 702. За цим записом відображається загальна сума поставки, з урахуванням ПДВ — 60 000 грн. Далі робляться бухгалтерські записи:

• Дт 702 Кт 641 — 10 000 грн (сума ПДВ);
• Дт 702 Кт 791 — 50 000 грн (дохід відноситься на фінрезультат).

Отже, виникають два різні види доходу: дохід від реалізації товарів — 60 000 грн та чистий дохід від реалізації — 50 000 грн.

Витрати від продажу. Відповідно до п. 7 ПБО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого їх здійснено.

Таким чином, відобразивши дохід від продажу товарів, водночас необхідно відобразити і пов’язані витрати, якими є насамперед собівартість проданих товарів, а також інші витрати. Наприклад, якщо згідно з договором поставки підприємство-продавець має за власний рахунок здійснити доставку товару, то її вартість також відображається у складі витрат.

Для відображення собівартості поставлених товарів застосовується субрахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів». А витрати, пов’язані зі збутом товарів (наприклад, доставка), включаються до складу витрат на збут — рахунок 93 «Витрати на збут».

З урахуванням п. 16 ПБО 9 товари в оптовій торгівлі при вибутті можуть оцінюватися за одним із таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (далі — ФІФО).

Наприклад, якщо підприємство придбало партію товару і продало її, собівартість товару визначається за методом ідентифікованої собівартості, оскільки точно відомо, який конкретно товар продано.

На початок місяця підприємство мало на складі 100 000 шт. цегли за ціною 10 000 грн за 1 000 шт., усього на суму 1 000 000 грн.

За поточний місяць на склад доставлено 50 000 шт. такої самої цегли за ціною 11 000 грн за 1 000 шт., усього на суму 550 000 грн.

У цьому самому місяці відвантажено на продаж 70 000 шт.

Як визначити собівартість відвантаженої цегли?

У зазначеній ситуації застосувати метод ідентифікованої собівартості не завжди можливо, тому необхідно обрати метод середньозваженої собівартості чи ФІФО. Обраний метод повинен визначатися обліковою політикою підприємства.

Якщо обрано метод середньозваженої собівартості, то собівартість відвантаженої цегли становитиме 723 333,33 грн ((1 000 000 грн + 550 000грн ) : (100 000 шт. + 50 000 шт.) × 70 000 шт.). Залишок цегли на кінець місяця — 80 000 шт. (100 000 шт. + 50 000 шт. – 70 000 шт.) собівартістю 826 666,67 грн (1 000 000 грн + 550 000 грн – 723 333,33 грн).

Якщо обрано метод ФІФО, собівартість відвантаженої цегли 700 000 грн (70 × 10 000 грн).

Відтак залишок цегли на кінець місяця 80 000 шт., а собівартість — 850 000 грн (1 000 000 грн + 550 000 грн – 700 000 грн).

Підприємство-продавець за договором поставки реалізувало партію товару за 120 000 грн (у тому числі ПДВ — 20 000 грн).

Доставку товару за договором покладено на продавця. Собівартість перевезення власним транспортом продавця становила 3 000 грн (собівартість перевезення обліковується продавцем на рахунку 91). Собівартість проданого товару — 54 000 грн. 

Бухоблік таких операцій наведено у табл. 8.

Таблиця 8

Списання ТЗВ. Пунктом 9 ПБО 9 установлено, що сума ТЗВ щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.

Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Залишки товарів на початок поточного місяця на субрахунку 281 становили 50 000 грн, ТЗВ на субрахунку 289 — 4 000 грн. Протягом поточного місяця надходження товарів на субрахунок 281 становили 300 000 грн, ТЗВ — 23 000 грн. Протягом цього самого місяця собівартість проданих товарів, яка обліковується на субрахунку 281, становить 280 000 грн. Сума ТЗВ, яку слід списати в поточному місяці на рахунок собівартості реалізації, становить 21 600 грн ((4 000 грн + 23 000 грн) : (50 000 грн + 300 000 грн) × 280 000 грн).

Бухгалтерські записи зі списання собівартості проданих товарів:

• Дт 902 Кт 281 — 280 000 грн;
• Дт 902 Кт 289 — 21 600 грн;
• Дт 791 Кт 902 — 301 600 грн (280 000 грн + 21 600 грн).

На кінець поточного місяця залишок на субрахунку 281 — 70 000 грн
(50 000 грн + 300 000 грн – 280 000 грн), на субрахунку 289 — 5 400 грн
(4 000 грн + 23 000 грн – 21 600 грн).

Залишок ТЗВ, облік яких ведеться на окремих субрахунках, включається до відповідної статті запасів Балансу (Звіту про фінансовий стан) підприємства. Наприклад, у рядку 1100 Балансу (форми № 1) до звітного періоду відображається сума залишку за субрахунками 281 і 289 — 75 400 грн (70 000 грн + 5 400 грн).

Податковий облік

Податок на прибуток. Як вже було зазначено, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається як фінрезультат, отриманий у бухобліку, зменшений або збільшений на податкові різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу. При цьому не всі платники застосовують коригування на різниці. Для них об’єктом оподаткування є фінрезультат.

При продажу товарів у бухобліку формується фінрезультат (доходи за мінусом витрат) від продажу, який у тому числі формує загальний фінрезультат, який є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

За загальним правилом податкові різниці тут не виникають. Проте в окремих випадках можуть бути специфічні різниці, а саме фінрезультат може збільшуватися:

• на суму перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю (вартістю, за якою відповідна операція має відображатися при формуванні фінрезультату до оподаткування згідно з правилами бух­обліку) реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 Податкового кодексу (пп. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу);
• на суму вартості товарів, безоплатно переданих протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату передачі товарів (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення пп. 140.5.13 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу), у розмірі, що перевищує 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп. 140.5.9 цього пункту);
• на суму безоплатно наданих товарів особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 % відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу, крім безоплатно наданих товарів неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (пп. 140.5.10 цього пункту);
• на суму вартості товарів, безоплатно переданих протягом звітного (податкового) року суб’єктам сфери фізичної культури і спорту, а саме дитячо-юнацьким спортивним школам, центрам олімпійської підготовки, школам вищої спортивної майстерності, центрам фізичної культури і спорту інвалідів, спортивним федераціям з олімпійських видів спорту, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, на дату передачі товарів, у розмірі, що перевищує 8 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу).

Податок на додану вартість. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
• дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Зверніть увагу, якщо оплата ще не відбулася і першою подією є відвантаження товарів, то фактично такою датою буде не перехід права власності на товари від продавця до покупця, а саме дата початку передачі товару від постачальника або безпосередньо покупцю, або організації, яка здійснюватиме доставку покупцю цього товару. Підтвердженням цієї дати буде дата, вказана у документах на перевезення (переміщення).

Проте в окремих ситуаціях така дата інша, наприклад, у разі постачання товарів з оплатою за рахунок бюджетних коштів (дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника за його зобов’язаннями перед бюджетом) (п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу).

За загальним правилом відповідно до п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (за певним виключенням). При цьому вона не може бути нижче ціни придбання таких товарів.

На дату виникнення податкових зобов’я­зань платник податку має скласти податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункти 201.1 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням таких граничних строків:

• для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, — до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому їх складено;
• для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, — до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, що настає за місяцем, у якому їх складено;
• для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача — платника ПДВ, у яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, — протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування отримувачем (покупцем).

Олександр ЗОЛОТУХІН,
консультант з бухгалтерського та податкового обліку

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV  «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Закон про ліцензування — Закон України від 02.03.2015 р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності».  Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Закон № 51 — Закон України від 24.01.97 р. № 51/97-ВР «Про державний матеріальний резерв». Закон № 123 — Закон України від 04.04.96 р. № 123/96-ВР «Про лікарські засоби». Закон № 481 — Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Закон № 922 — Закон України від 25.12.2015 р. № 922-VIII «Про публічні закупівлі». Постанова № 957 — постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». Наказ № 49 — наказ Мінфіну України від 11.02.2016 р. № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення». Наказ № 3268/5 — наказ Мін’юсту України від 18.11.2016 р. за № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Перелік № 480 — Перелік організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 р. № 480. Перелік № 1045 — Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. № 1045. Порядок № 325 — Порядок обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання, затверджений наказом Мінагрополітики України від 05.06.2012 р. № 325. Порядок № 361 — Порядок обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений наказом МВС України від 05.08.2010 р. № 361. Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833. Порядок № 1200 — Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. № 1200. Порядок № 1588 — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р. № 1588. ПБО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246. ПБО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290. ПБО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. Методрекомендації № 2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну України від 10.01.2007 р. № 2