Звільнення у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади

Автор: Адвокат Тетеря Ігор Анатолійович, Юридичний інтернет-ресурс "Протокол"

Верховний Суд вказав, що звільнення у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці (п. 1 ст. 40 КЗпП) є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади (ВС/КЦС № 487/6407/16-ц від 10 вересня 2018 року)

Фабула судового акту: Працівник звернувся до суду з позовом до свого роботодавця про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав від адміністрації підприємства, на якому він працював, попередження про наступне звільнення з 15 листопада 2016 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Тоді ж, йому було запропоновано перелік наявних вакантних посад, від яких він відмовився. Після цього вакантні посади йому не пропонувалися.

15 листопада 2016 року його було звільнено з займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. При цьому, як вказав позивач, в період з 15 вересня 2016 року по15 листопада 2016 року йому не пропонувалось зайняття вільних на той час посад, хоча в цей період мали місце неодноразові вивільнення чи переведення працівників, внаслідок чого утворювались вакантні посади, які підходили йому за кваліфікацією та освітою.

Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позивача поновлено на роботі.

Залишаючи касаційну скаргу роботодавця позивача без задоволення, Верховний Суд у своїй Постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 487/6407/16-ц, зазначив наступне.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції встановив, що позивачу не було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві, що відповідачем не заперечувалося,  дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням встановленої законом процедури. Тому позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року № 100.