Щодо правомірності призначення комісією із соціального страхування допомоги за листком непрацездатності без діагнозу та шифру

В частині 3 ст. 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (далі – Закон № 1105) визначено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою – підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Частиною 1 ст. 31 Закону № 1105 визначено, що підставою для призначення допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі – ЛН).

Порядок видачі та заповнення ЛН регламентується Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. № 455 (далі – Інструкція № 455), та Інструкцією, затвердженою наказами МОЗ України, Мінпраці, Фонду соцстраху з ТВП, Фонду соцстраху від нещасних випадків на виробництві від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі – Інструкція № 532).

Відповідно до пункту 2.10. Інструкції № 455 та пункту 4.2. Інструкції № 532 у разі тимчасової непрацездатності, зумовленої захворюванням або травмою, внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння чи дії наркотиків видається листок непрацездатності з обов’язковою позначкою про це в ньому у правому нижньому полі у графі “Примітка” та в медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.

Пунктом 3.2 Інструкції № 532 визначено, що у графі “Діагноз первинний” лікар указує первинний діагноз у перший день видачі ЛН. У графі “Діагноз заключний” лікар указує остаточний діагноз, а в графі “шифр МКХ-10” – шифр діагнозу відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду, прийнятої 43 Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я 01.01.1993 р. (далі – МКХ-10). Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.

Статтею 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Враховуючи викладене, комісія із соціального страхування має право призначати допомогу на загальних підставах у випадках відсутності зазначення діагнозу та за відсутності підстав, зазначених у ст. 23 Закону № 1105.

Наталія Гуска, головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Полтавській області.