Розміщення зовнішньої реклами: вивіска, автопричіп – реклама, оренда землі

Евгений Морозов, адвокат (судебная защита), магистр права, http://www.alibi.dp.ua

Розміщення зовнішньої реклами: табличка, вивіска - не реклама; автомобільний причіп – реклама; оренда земельної ділянки під об’єктом зовнішньої реклами.

«Вивіска- не реклама»

11 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 323/1766/17(2-а/323/49/17), адміністративне провадження №К/9901/1570/17 (ЄДРСРУ № 73354161) вказав, що згідно з приписами ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу», розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.

Отже, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні ч. 7 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

«Причіп – реклама»

10 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 296/9314/14-а, адміністративне провадження №К/9901/14632/18 (ЄДРСРУ № 79124804) вказав, що «транспорті засоби» причепи-платформи являють собою несучу раму, на якій встановлена платформа відкритого типу основою якої є металева решітка з прокольним розташуванням прутів, не має двигуна та поєднується з автомобілем за допомогою тягового засобу, не обладнані системами самозавантаження-самовивантаження або іншими спеціальними засобами, відносяться до вантажних причепів, мають ідентифікаційний номер та реєстраційні свідоцтва

Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону № 270/96-ВР реклама на транспорті - це реклама, що розміщується та території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Статтею 1 Закону України від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР «Про транспорт» передбачено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних кострукціях-рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг (абз. 6 ст. 1 Закону № 270/96-ВР).

Згідно із абз. 7 п. 2 Типових правил спеціальні конструкції тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

В свою чергу, за правилами частин першої та третьої ст. 18 Закону № 270/96-ВР розміщення  реклами  на  транспорті  погоджується лише з власниками об'єктів транспорту  або уповноваженими ними органами (особами).

За умови розміщення реклами на  транспорті  з  дотриманням вимог  безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників  транспортних  засобів  отримання  дозволів,  погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.

(!) Аналіз наведених норм права свідчить про те, що в розумінні абз. 12 ст. 1 та ст. 18 Закону № 270/96-ВР не потребує отримання дозволу на розміщення реклами, зокрема, на транспорті, який віднесено до загального користування, метрополітену.

З огляду на викладене, враховуючи, що причепи-платформи є самостійно нерухомими конструкціями, жодним чином не передбачені для перевезення пасажирів, спеціально пристосовані саме для розміщення зовнішньої реклами на всій площі своєї поверхні, за будь-яким іншим функціональним призначенням (перевезенням вантажу) не використовуються, то колегія суддів Верховного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані рекламні засоби є спеціальними конструкціями, що відносяться до носіїв зовнішньої реклами у розумінні абз. 6 ст. 1 Закону № 270/96-ВР та потребує отримання дозволу на таке розміщення.

Укладання договору оренди земельної ділянки під об'єктами зовнішньої реклами законодавством не вимагається

На вищевказаному наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2018 р. в рамках справи № 907/535/17 (ЄДРСРУ № 78802005).

Частина 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" та п. 3 Типових правил визначає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.

Постановою КМУ від 29.12.2003 р. № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Правила).

Більше того, за змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Таким чином, законодавство, що регулює порядок розміщення зовнішньої реклами як на загальнодержавному так і на місцевому рівні не передбачає укладання договору оренди земельної ділянки під таким об'єктом, однак визнає необхідним отримання відповідного дозволу від виконавчого органу сільських, селищних, міських рад у населених пунктах.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 26.04.2017 р. у справі № 905/542/15 та у справі № 905/544/15 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.