Отключить рекламу

ПОДАРОК

950 грн. Бесплатно
28.02.19
1667 2 Печатать

Укладення договору аутстафінгу з іноземною компанією: ризики і переваги.

Автор: Гук Ірина-Марія Михайлівна, Юридичний інтернет-ресурс "Протокол".

В українському бізнес середовищі все більш поширеним явищем стає «оренда» працівників в іноземної компанії.

Про те, що таке аутстафінг, особливості укладення договору аутстафінгу та можливі ризики для сторін такого договору, проаналізуємо в даній статті.

Термін «аутстафінг» досі не використовується в українському законодавстві, але активно використовується кадровими агенствами. Слово «аутстафінг» походить від англійських слів (out «зовні» + staff «штат») і означає, по суті, передачу роботодавцем працівника іншому суб’єкту господарювання для виконання певних функцій у такого суб’єкта господарювання.

Підпунктом 14.1.183 ПКУ визначено, що «послуга з надання персоналу» — це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або кількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту з особою, у розпорядження якої їх направлено. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Тобто такі працівники можуть підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку компанії-замовника, розміщуватись на території замовника, але не є його найманими працівниками у загальному розумінні, оскільки заробітну плату їм виплачує компанія-виконавець.

Залучення персоналу на умовах аутстафінгу дає можливість знизити податкове навантаження, та стати ефективним механізмом організації праці (передати на аутстафінг тимчасові функції (наприклад, сезонні роботи), або ж залучати на умовах аутстафінгу персонал до тих сфер діяльності, де спостерігається висока плинність кадрів).

Попри свою привабливість для бізнесу, схеми аутстафінгу часто стають об’єктом особливої уваги фіскальних органів. Тому, доцільно звернути увагу на те, якими документами варто озброїтися суб’єктам господарювання, що беруть в оренду персонал, що в таких документах має бути зазначено, а також на особливості оподаткування таких договорів.

Важливе значення для уникнення проблем за договором про надання персоналу з контролюючими органами, має працевлаштування такого персоналу в аутстафінговій компанії. Тому необхідно запитувати відповідні документи у аутстафінговій компанії.

Не менш важливим є правильне оформлення актів наданих послуг. Практика судів щодо деталізації актів наданих послуг показує, що в актах наданих послуг, поіменно повинні бути зазначені направлені особи та посада, яку вони обіймають у замовника.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014 р., у справі № К/9991/28130/12, оцінюючи акти наданих послуг, суд дійшов до висновку, що відсутність персоніфікації осіб, які надавали послуги, не зазначення їхніх посад та кваліфікації позбавляють таких документів значення первинних.

Отже, акти наданих послуг потрібно деталізувати, зазначаючи в них осіб, направлених за договором надання персоналу, їхні посади, кількість відпрацьованого часу у періоді в розрізі таких осіб. Щодо кваліфікаційних вимог до направленого персоналу, їх можна оформити у вигляді заявок замовника на надання персоналу, в яких вказуватимуться вимоги щодо освіти, досвіду тощо. А от відповідність направленого персоналу вимогам замовника варто вказувати в анкетах кандидатів на направлення персоналу.

Виникає питання: «Чи вказувати у акті наданих послуг, що саме і скільки часу робили направлені особи?» Загалом, за договором про надання послуг персоналу, акт наданих послуг підтверджує факт передачі певних осіб на певний час. Орієнтованість замовника аутстафінгових послуг на процес праці направленого персоналу, а не на її результат, відрізняє послуги з надання персоналу від інших послуг, а тому обсяги роботи, виконаними направленими особами не має значення для факту підтвердження надання аутстафінговою компанією та прийняття їх замовником.

Доказами, що підтверджують фактичний вихід персоналу на роботу замовника, можуть бути журнали приходу на роботу, ознайомлення з правилами техніки безпеки тощо. Також, важливо звернути увагу на дублювання функціональних обов’язків і посад направлених працівників з функціями штатних працівників замовника, адже це використовується для обґрунтування висновку про відсутність економічної вигоди від придбаних послуг від придбаних послуг, їх пов’язаності з господарською діяльністю замовника.

Щодо податкових аспектів укладення договору між українською компанією у взаємовідносинах з провайдером аутстафінгових послуг – іноземною компанією, то слід звертати увагу на наступне.

В підпункті 14.1.183 ПКУ міститься визначення «послуги з надання персоналу», розуміючи під цим господарську або цивільно-правову угоду, згідно з якою особа, яка надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або кілька фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. ПК України не передбачає окремих коригувань, пов’язаних із придбанням послуг аутстафінгу (послуг з надання персоналу) у компаній-нерезидентів, для цілей розрахунку податку на прибуток. Тому за загальним правилом відповідні витрати враховуються в повному обсязі при обчисленні оподатковуваного прибутку. Проте коригування фінансового результату може знадобитися, якщо компанія-провайдер зареєстрована в юрисдикції, включеній до переліку так званих низькоподаткових юрисдикцій. У таких випадках українська компанія повинна збільшити фінансовий результат на 30% від вартості придбаних у таких нерезидентів послуг, але за умови, що українська компанія є платником податку на прибуток, застосовує податкові коригування та операція з придбання аутстафінгових послуг у відповідного нерезидента не є контрольованою. Разом з тим дане 30-% коригування у бік збільшення українська компанія може знизити або нівелювати за допомогою підготовки документації з трансфертного ціноутворення (без подання звіту) – коригування (за необхідності) проводиться до рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки». За таким же принципом проводяться коригування, якщо операція з придбання аутстафінгових послуг визнається контрольованою – в цьому випадку українська компанія повинна виконувати всі обов’язки, передбачені правилами трансфертного ціноутворення, включаючи подачу звіту.

Послуги з надання персоналу не включені до переліку доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, який передбачений підпунктом 141.4.1 ПКУ. Тому придбання аутстафінгових послуг у нерезидента не повинно обкладатися податком на репатріацію, виходячи з винятку, передбаченого підпунктом «й» зазначеної норми ПК України (доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг).

Податкові органи можуть заперечити, вважаючи, що у випадку аутстафінгу надається персонал, але не надається послуга. Однак, такий аргумент податкових органів не є переконливим, оскільки аутстафінг за своєю правовою природою є саме послугою в розумінні статті 901 Цивільного кодексу України, та й ПК України кваліфікує аутстафінг саме як послугу, приводячи в уже згадуваному підпункті 14.1.183 ПКУ визначення терміну «послуга з надання персоналу».

Надання нерезидентом персоналу в рамках аутстафінгу не повинно призводити до утворення постійного представництва такого нерезидента в Україні. Підпунктом 14.1.193 ПКУ прямо передбачено, що постійне представництво не є направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угоди про послуги з надання персоналу.

Місце поставки послуг з надання персоналу слід визначати за місцем реєстрації покупця. Отже, придбання українською компанією послуг аутстафінгу у іноземній компанії підлягає обкладенню ПДВ в порядку статті 208 ПКУ. Важливо звернути увагу на те, що стаття 208 ПКУ передбачає зобов’язання замовника аутстафінгових послуг в іноземного провайдера визнати ПДВ-зобов’язання незалежно від того, чи зареєстрований такий замовник платником ПДВ. Тому, український замовник послуг аутстафінгу в іноземного провайдера повинен буде нарахувати собі податкові зобов’язання з ПДВ за період оплати або підписання відповідного акту наданих послуг.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що залучаючи персонал на підставі договору аутстафінгу, важливо вибрати надійного партнера, правильно документально оформити аутстафінгові послуги та проінструктурувати персонал за договором послуг з надання персоналу.

Отключить рекламу
Комментарии
  • Оля
28.02.19 11:02

Очень стремно. Узкий круг.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
  • 1212
28.02.19 12:57

Автор совсем не в теме. Смешала грешное с праведным. Аутстаффинг не предполагает (не допускает!!) предоставление ( взятие) персонала нерезиденту (для нерезидента). Аутстаффинг возможен только между украинскими предприятиями. В отличие от услуги по предоставлению персонала. Но там ни слова ни сказано о том, что предоставляется свой персонал. Направляются физические лица, а не работники. Учи матчасть, Ирина-Мария.

Ответить
    Оценить
  • 2
  • 2
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Календарь бухгалтера
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
Приложение
Курсы валют