Невірне зазначення норми закону у наказі, як підстави для звільнення, не свідчить про незаконність такого наказу

Автор: Кірюшин Артем Андрійович, Юридичний інтернет-ресурс "Протокол", (ВС/КЦС № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 р.).

Фабула судового акту: У даному випадку судами розглядався трудовий спір про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги звільнений працівник вмотивував тим, що він був незаконно звільнений з роботи, оскільки заяву про звільнення за згодою сторін подав під психологічним тиском.

Суди першої та апеляційної інстанцій з такими доводами позивача не погодились та визнали звільнення законним.

Працівник із такими рішеннями не погодився та подав касаційну скаргу ,яку вмотивував тим, що підставою для звільнення у заяві зазначено п. 1 ст. 36 КЗпП, проте в наказі підставою для звільнення зазначено за угодою сторін, п. 1 ст. 26 КЗпП, отже, в обох документах звільнення відбулося за різними статтями та причинами. Крім того, суди не перевірили, що заява про звільнення за згодою сторін написана під психологічним тиском та в умовах шантажу.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та надаючи оцінку законності судовим рішенням Касаційний цивільний суд визнав останні законними та вказав, що підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП. При цьому однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін, що визначено пунктом 1 ст. 36 КЗпП.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

При цьому доводи скаржника про те, що підставою для звільнення у заяві зазначено п. 1 ст. 36 КЗпП, проте в наказі підставою для звільнення зазначено за угодою сторін, п. 1 ст. 26 КЗпП, отже, в обох документах звільнення відбулося за різними статтями та причинами, є безпідставними, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про виправлення описки у наказі про звільнення, при цьому зазначена описка не впливає на правильність та обґрунтованість висновків судів.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди не перевірили, що заява про звільнення за згодою сторін написана під психологічним тиском та в умовах шантажу, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, адже суди дали належну правову оцінку єдиному доказу, а саме аудіо запису розмови, яким не підтверджено факту вчинення психологічного тиску відповідачем на позивача під час написання заяви про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП .