Оплата праці за роботу в нічний час та режим роботи

Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Статтею 108 КЗпП визначено, що робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Це означає, що оплата за роботу в нічний час розраховується виходячи із тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ч. 6 ст. 96 КЗпП мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

При визначенні годинної ставки для оплати нічного часу необхідно місячний оклад працівника розділити на норму тривалості робочого часу за відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для даного підрозділу (працівника). (лист Мінсоцполітики від 18.08.2017 р. № 1537/0/102-17).

В кінці кожного місяця проводиться нарахування працівникам належної їм заробітної плати згідно з діючими умовами оплати праці: нарахування окладів, доплат і надбавок, в тому числі, за роботу в нічний час, роботу у святкові та неробочі дні тощо.

При цьому у випадку, коли працівник відпрацював усі робочі години, встановлені йому графіком виходу на роботу (графіком змін), то йому мають нараховувати оклад, встановлений йому в трудовому договорі (штатному розписі), провести за необхідності доплату до розміру мінімальної заробітної плати та врахувати, що доплата за нічну роботу розраховується із встановленого працівнику окладу, проте нараховується понад розмір мінімальної заробітної плати (згідно зі ст. 3¹ Закону України “Про оплату праці”).

На виконання вимог ст. 30 Закону «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Це забезпечується належним веденням на підприємствах, в установах і організаціях обліку робочого часу працівників шляхом табелювання. У Табелі обліку використання робочого часу працівників робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години працівником (у тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи, а також години роботи у святкові та неробочі дні та інші).

Статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-XII передбачено встановлення взаємних зобов’язань між роботодавцями і працівниками щодо режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку у колективних договорах. Сам трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, що їх затверджують трудові колективи за поданням власника або уповноваженого ним, чи графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган.

Як правило, графіки доводяться до відома кожного працівника не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

Наприклад, підприємство для забезпечення охорони закладу цілодобово використовує працю охоронників. Щоб забезпечити цілодобову охорону підприємства встановлюється спеціальний графік змінності.

Перерва у роботі між змінами має тривати не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні працівника (включаючи і час перерви на обід). Робота працівника впродовж двох змін поспіль забороняється.

Надання вихідних днів кожній групі працівників відбувається почергово, однак, при цьому тривалість щотижневого (міжзмінного) безперервного відпочинку повинна бути не менша як сорок дві години. Відповідно до вимог ст. 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин.