Отключить рекламу

Подпишитесь!


22.07.19
1230 0 Печатать

ППР, надіслане на фактичну адресу, не отримано платником податків. Чи вважаються грошові зобов`язання узгодженими?

Юридичний інтернет-ресурс "Протокол" (ВС/КАС, № 826/18377/14,11.07.2019 р.).

Фабула судового акта: Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) до ДПІ про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що податкові повідомлення-рішення позивачем не отримані у зв`язку з їх направленням на фактичну адресу замість юридичної адреси, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що позбавило права позивача ініціювання оскарження таких рішень контролюючого органу. З огляду на це суди дійшли висновку про неузгодженість податкового боргу, що, в свою чергу, виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таким висновком судів попередніх інстанцій погодився, і зазначив, зокрема, наступне.

Аналіз змісту норм статей 54, 57, 59 ПКУ  свідчить про те, що право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Втім, судами попередніх інстанцій було встановлено, що два податкових повідомлення-рішення були направлені на фактичну адресу ТОВ. Проте конверти із вказаними документами не були отримані позивачем, і повернуті до ДПІ у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Водночас з матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням (податковою адресою) ТОВ є інша адреса. 160-А , кв. 191.

Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення не направлялися ДПІ за юридичною адресою (місцезнаходженням) позивача, що не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Відтак грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до п. 59.1 ПКУ, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

Отключить рекламу
Комментарии
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться