Особливості визначення ставок земельного податку у 2019 році

Звертаємо увагу платників податків на особливості визначення ставок земельного податку у 2019 році в залежності від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства (ст. 211 ЗКУ).

Тобто, керуючись принципом платного використання земельних ділянок, платник податків, який не сформував земельну ділянку та не оформив на неї прав, порушує земельне законодавство та безпідставно використовує таку земельну ділянку.

Повноваження щодо регулювання земельних відносин, у тому числі й справляння плати за використання земельних ділянок, делеговано органам місцевого самоврядування, (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування»)

Згідно п. 12.3 ПКУ міські ради в межах своїх повноважень та з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки і збори, які є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Київською міською радою прийнято рішення від 18.10.2018 р. № 1910/5974  «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», яким Положення про плату за землю в  м. Києві викладено в новій редакції (далі – Положення).

З 01.01.2019 року ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці N 1 Додатку 3 Положення (п. 5.1 розділу 5 Положення). 

При цьому, платникам земельного податку слід звернути увагу на вимоги Положення в частині визначення ставок податку з врахуванням виду цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 р. № 548, а саме, якщо вид цільового призначення земельної ділянки не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці № 1, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ПРИКЛАД :

Вид цільового призначення земельної ділянки відповідно до таблиці № 1: 02.09 – для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

При цьому ставка земельного податку може застосовуватися як у розмірі – 0,100 відсотка, так і у розмірі – 1,000 відсотка, за наступними обставинами:

- якщо вид цільового призначення земельної ділянки  внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки у розмірі – 0,100;

- якщо вид цільового призначення земельної ділянки не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки у розмірі – 1,000.

З огляду на зазначене власникам земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачам слід звернутися до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин для приведення відомостей про земельні ділянки до вимог чинного законодавства.

Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яким є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Державний земельний кадастр).

Також, Державний земельний кадастр передбачає внесення відомостей не тільки про:

- цільове призначення земель, як складової заходів із землеустрою території (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»);

- нормативну грошову оцінку земель, як складової оцінки землі (ч. 7 ст. 21 Закону України «Про оцінку землі»),

а також інформацію про документацію із землеустрою, оцінки земель та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (част. 13 ст. 21 Закону «Про оцінку землі»).

Водночас, п. 5.3 розділу 5 Положення також визначено ставки земельного податку в залежності від цільового призначення земельних ділянок та майнових прав на земельні ділянки (власність, постійне користування тощо).

Відповідно до вимог ст. 286 ПКУ, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2  ПКУ).

Таким чином, основними складовими відомостями Державного земельного кадастру, що впливають на розмір бази оподаткування, є дані про нормативну грошову оцінку, дату затвердження (набрання чинності) технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у межах населених пунктів, а також коефіцієнти індексації оцінки, які застосовуються кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель тощо.