«Умовний продаж»: що слід врахувати при нарахуванні ПДВ-зобов’язань?

"Вісник. Офіційно про податки".

Сергій ДРОБОТТЯ, консультант з питань оподаткування та автоматизації бізнесу.

ДПС України в ІПК від 11.10.2019 р. № 730/6/99-00-07-03-02-15/ІПК розглянула кілька питань, серед яких — порядок визначення бази оподаткування ПДВ при нарахуванні податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ.

З ДПС України варто погодитися: при нарахуванні податкових зобов’язань на так званий умовний продаж базою оподаткування (тобто сумою, виходячи з якої нараховуються податкові зобов’язання) є вартість придбаних товарів/послуг. Для нарахування ПДВ на умовний продаж базою оподаткування має бути та ж сама сума, виходячи із якої відображався податковий кредит. А цією сумою і є вартість придбання товарів/послуг. Втім про те, як сформовано податковий кредит і чи був він взагалі відображений, у коментованій ІПК забули згадати, в тому числі у прикладах.

Нагадаємо, п. 198.5 ПКУ встановлено, що платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної з урахуванням п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 р., — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об’єктом оподаткування або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування;

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника.

Тобто нараховувати податкові зобов’язання на умовний продаж потрібно лише тоді, коли товари/послуги були придбані з ПДВ. Якщо вони були придбані без ПДВ (пільгові операції, придбання з нульовою ставкою, придбання у неплатників ПДВ тощо), то жодних податкових зобов’язань нараховувати не потрібно.

Також потрібно звернути увагу ще на один момент. Податкові зобов’язання на підставі п. 198.5 ПКУ нараховуються так: якщо відома «негосподарська» мета використання товарів/послуг, необоротних активів — на дату їх придбання; якщо спочатку мета їх використання не була відома, але потім вони починають використовуватися в неоподатковуваних операціях (негосподарьскій діяльності), — на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Водночас у цьому пункті нічого не зазначено про залежність нарахування податкових зобов’язань від факту формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг (крім товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 р.). Наприклад, у випадках, коли під час придбання суми ПДВ не були включені платником податку до складу податкового кредиту з причини помилок у податковій накладній або відсутності її реєстрації в ЄРПН.

Роз’яснення з цього приводу наведено у ЗІР, категорія 101.06: «податкові зобов’язання на умовний продаж за товарами/послугами, які були придбані з ПДВ після 01.07.2015 р., нараховуються в тому звітному (податковому) періоді, в якому постачальником таких товарів/послуг зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну».