Профспілки виступають за посилення соціального захисту потерпілих на виробництві за рахунок коштів соціального страхування

СПО об’єднань профспілок звернувся до Міністерства соціальної політики України щодо необхідності посилення соціального захисту потерпілих на виробництві за рахунок коштів соціального страхування.

Зазначене питання профспілкова сторона порушувала при проведенні аналізу виконання положень Генеральної угоди на 2019-2021 роки та можливих до неї змін.

У своєму зверненні СПО об’єднань профспілок звернув увагу на наступне. Чинним законодавством передбачено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Разом з тим, якщо, наприклад, у 2014 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб сягав розміру мінімальної заробітної плати (на кінець 2014 р. – 1301 грн.), а середньомісячна зарплата за 2014рік складала 4012 грн, то 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (22 117грн.) становили більше 5,5середньомісячних зарплат.

Наразі розмір прожиткового мінімуму становить 42,36 % від розміру мінімальної зарплати (відповідно – 2118 грн. та 5000 грн.), а середньомісячна зарплата складає 12174 грн. Відповідно, 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становлять наразі лише 3середньомісячні зарплати або 36 006 грн. При тому, що витрати потерпілої особи за минулий період зросли в рази – особливо це стосується тарифів на комунальні послуги (опалення, газ, вода, світло тощо), цін на ліки, продуктові та промислові товари.

Тому СПО об’єднань профспілок запропонував, з метою підвищення рівня соціального захисту потерпілих, внести зміни до законодавства стосовно збільшення одноразової страхової виплати до 15 мінімальних заробітних плат, що дорівнює розміру граничної суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (до відома: на рік у структурі страхових виплат на  одноразову допомогу припадає лише 0,7% або близько 70 млн.грн).

Крім цього, наразі законодавство передбачає, якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 %.

Зазначена норма є не справедливою по відношенню до працівника, оскільки це спонукає з метою економії страхових коштів перекладати провину нещасного випадку на працівника.

Тому Міністерству запропоновано розглянути питання щодо внесення зміни до законодавства про зменшення з 50 % до 25 % максимального зниження розміру одноразової допомоги або загалом про скасування відповідної норми Закону.