Процедура банкрутства фізичних осіб

21 жовтня 2019 року був введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс), який набрав чинності 21 квітня 2019 року. Головним нововведенням є процедура банкрутства і відновлення платоспроможності фізичної особи.

До набрання чинності Кодексом відновити свою платоспроможність або бути визнаним банкрутом могли тільки юридичні особи. Фізичні особи ризикували залишитися в борговій ямі наодинці з кредиторами, колекторами та відсотками, що невпинно зростають.

Справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцем проживання фізичної особи. Визнати банкрутом можна будь яку фізичну особу, яка відповідає умовам цієї процедури.

По-перше, ініціювати у суді порушення справи про банкрутство фізичної особи може лише сам боржник. Якщо позичальник не хоче, щоб ця процедура до нього застосовувалася, кредитор цього зробити не зможе.

По-друге, відкрити провадження про неплатоспроможність можна лише за низки умов:

1. заборгованість становить не менше ніж 30 мінімальних розмірів заробітної плати (не менше 180000 грн);
2. боржник припинив погашати кредити або здійснювати інші планові платежі в розмірі понад 50% місячних платежів;
3. винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;
4. існують інші обставини, які підтверджують неможливість виконувати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.

Після порушення процедури банкрутства сума боргу фізичної особи фіксується, нарахування відсотків і штрафів припиняється.

До своєї заяви боржник має додати наступні документи:

1. довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2. документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи – підприємця;
3. конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4. опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5. копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6. перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, – ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7. копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8. відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9. копія трудової книжки (за наявності);
10. відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11. декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12. докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13. інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14. інші документи, що підтверджують наявність підстав, процедури банкрутства.

Будуть піддаватись сумніву угоди, які укладались боржником до ініціювання справи про банкрутство. Тобто, якщо незадовго до процедури банкрутства майно відчужувалось або переписувалось на близьких людей, такий боржник не зможе скористатись цією процедурою. Так само, якщо боржник просить визнати себе неплатоспроможним, але в цей час у його родичів і близьких зазначені великі статки, то процедура банкрутства до такої людини також застосовуватись не буде.

З метою відновлення платоспроможності боржника розробляється план реструктуризації боргів боржника. Він затверджується судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.

У разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення вимог боржника, господарський суд виносить постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

Керувати вирішенням фінансових проблем боржника буде арбітражний керуючий. Він отримає право доступу до інформації про боржника, його майно, доходи і кошти, у тому числі — до конфіденційної інформації, яка міститься в державних базах даних і реєстрах.

Його завдання — скласти план реструктуризації кредиту і, якщо компромісу з банком не досягнуто, — продати майно позичальника, щоб розплатитися за зобов’язаннями.

Реструктуризація передбачає використання розстрочки, прощення боргів, зміни строків виплати платежів та інших інструментів, щоб вивести боржника з кризової ситуації.

Такий спосіб має обмеження:

1. не можуть бути реструктуровані кредити, отримані на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші, або борги, що з’явилися через участь в азартних іграх та парі.
2. борги, які стосуються аліментів.

Процедура погашення боргів шляхом продажу майна використовується тоді, коли неможливо погасити борги інакшим способом.

На продаж може бути виставлене будь-яке майно, крім єдиного житла боржника (квартира до 60 кв м або будинок до 120 кв. м), коштів на пенсійних рахунках та у фондах соцстрахування.

Для фізичної особи, визнаної банкрутом, в майбутньому існуватимуть обмеження, про які варто подумати завчасно:

1. за її заявою протягом п’яти років після визнання банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства;
2. протягом п’яти років перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави необхідно буде письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності контрагентів.

Крім того, протягом трьох років після визнання її банкрутом, така фізична особа не буде вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію.

Тож перш ніж вдаватись до процедур банкрутства, радимо задіяти всі можливі ресурси для погашення боргів. Адже оголошення «особистого дефолту» повинно бути застосовано тільки у разі, якщо це дійсно єдиний можливий крок.

Щоб отримати безоплатну юридичну консультацію та роз’яснення з правових питань, ви можете  звернутись за  номером 0 800 213 103 – цілодобово.

Світлана Белень, начальник Виноградівське бюро правової допомоги.