Термін позовної давності 4 роки до заборгованості за зовнішньоекономічним договором: хто може застосовувати

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦКУ).

Зокрема, ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано постановою ВРУ від 14.07.1993 р. № 3382-XII, встановлено строк позовної давності чотири роки.

Ця Конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Оскільки ця Конвенція не передбачає інше, вона застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права.

Ця Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (ст. 3 Конвенції).

До сфери дії Конвенції входять лише договори міжнародної купівлі-продажу, за винятком тих, перелік яких наведено у ст.ст. 4 – 6 Конвенції.

Тобто платник податку на прибуток може застосовувати до заборгованості, що виникла за зовнішньоекономічним договором купівлі - продажу товарів, термін позовної давності 4 роки за умови, що сторони договору належать до країн - учасниць Конвенції та умови договору передбачають застосування норм Конвенції.