Як впливає волонтерська діяльність працівника на трудові відносини?

Як волонтер може підтвердити волонтерську діяльність?

КЗпП не містить жодної норми щодо трудових відносин між волонтером та роботодавцем.

На волонтерів не поширюються гарантії ст. 119 КЗпП, згідно яких зберігається робоче місце та середній заробіток.

У разі відсутності працівника-волонтера на роботі роботодавець має право табелювати його як неявку з нез’ясованих причин “НЗ” або за інших причин “І”,  і відповідно не сплачувати заробітну плату. А в найгіршому випадку — звільнити за прогул.

Але на час воєнного часу суд може визнати таку відсутність поважною причиною, як здійснення громадського обов’язку для  збереження життя та здоров’я громадян, що потребують допомоги.

Як волонтер може підтвердити свою громадську діяльність?

Роботодавцям та працівникам – волонтерам  слід знаходити оптимальні  варіанти оформлення відсутності на робочому місці. Для цього волонтеру слід повідомити роботодавця про те, що він здійснює волонтерську роботу, і скільки часу це забирає.

По можливості надати копію договору про провадження  волонтерської діяльності, посвідчення або довідки від організації, з якою він співпрацює, а  роботодавець, в свою чергу, зваживши об’єм роботи та трудові функції працівника, зможе знайти та оформити трудові права волонтера.

Як оформити відсутність волонтера на роботі?

Якщо працівник може суміщати роботу та волонтерство, то працівнику можна:

— встановити неповний робочий час (ст. 56 КЗпП), тобто неповний робочий день або тиждень, відповідно і оплата;

— встановити дистанційну роботу (ст. 60² КЗпП), якщо від працівника важливий результат роботи, а не присутність на робочому місці;

— встановити гнучкий режим робочого часу (ст. 60 КЗпП), за яким працівник може на власний розсуд визначати графік роботи, або роботодавець визначає фіксований час (через день, через тиждень тощо). В усіх  вказаних випадках потрібна заява працівника  та наказ.

Якщо працівник на 100% зайнятий волонтерством і не встигає виконувати свої посадові обов’язки:

— щорічна основна або додаткова відпустка (ст. 74 КЗпП), за бажанням працівника, із обмеженнями ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;

— відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25, ст. 26 Закону України  «Про відпустки»), за бажанням працівника, з причин карантину або воєнного стану.