Чи може ФОП сплатити за себе ЕСВ, якщо роботодавець сплатив за нього страховий внесок?

Умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄСВ нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464.

При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Водночас ч. 6 ст. 4 Закону № 2464, зокрема встановлено, що особи, зазначені у пп. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе ЄСВ за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Такі особи можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464.

При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, зважаючи на положення ч. 6 ст. 4 Закону № 2464, якщо роботодавцем було сплачено страховий внесок за особу, яка визначена у пп. 4 або 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, у розмірі не менше мінімального страхового внеску, то такі особи звільняються від сплати за себе ЄСВ, а законодавчі підстави для самостійної сплати такими особами ЄСВ відсутні.

Водночас, враховуючи приписи ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, якими встановлено підстави для виключення, за якими особи, зазначені у пп. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, мають право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464, виключно за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску.