Чим дистанційна робота відрізняється від надомної?

З 27 лютого 2021 року в Україні запроваджені дві самостійні форми організації праці: дистанційна й надомна. 

Дистанційні працівники працюють у будь-якому місці за власним вибором. Водночас вони мають бути на зв’язку з роботодавцем за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. 

Надомний працівник працює за місцем проживання або в інших визначених ним місцях поза приміщеннями роботодавця. Для такої роботи характерна закріплена робоча зона або технічні засоби, наприклад, інструменти, приладдя для виробництва продукції, надання послуг або іншої роботи. Надомний працівник «прив’язаний» до вказаної в трудовому договорі адреси й може змінити її лише з дозволу роботодавця.

Режим роботи – ще одна відмінність. Надомний працівник зазвичай дотримується загального режиму роботи підприємства, тоді як на дистанційного правила внутрішнього трудового розпорядку не поширюються. Він/вона розподіляє робочий час на власний розсуд – може працювати хоч рано-вранці, хоч пізно ввечері.

За обох форм віддаленої праці діють норми тривалості робочого часу: нормальна тривалість – до 40 годин на тиждень, скорочена (для певних категорій працівників) – до 24 або 36 годин на тиждень. Дистанційному працівнику гарантується період вільного часу для відпочинку й харчування – період відключення. В цей час він може не відповідати на повідомлення чи телефонні дзвінки роботодавця.

Дистанційник самостійно відповідає за дотримання безпечних і нешкідливих умов праці на робочому місці. Проте роботодавець має проводити інструктаж (дистанційно або очно) щодо безпечного використання обладнання та засобів, рекомендованих або наданих ним.