Ассорти окончательных правовых позиций в хозяйственных спорах

   Лист ВГСУ від 20.05.2014 № 01-06/646/2014
   
   Вищий господарський суд України навів кілька правових позицій Верховного Суду України за результатами перегляду судових рішень господарських судів. А саме:
   
   - у зв’язку з розірванням договору фінлізингу право власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача не переходить. А тому позовні вимоги щодо стягнення з останнього відшкодування вартості майна, яке залишилося у власності лізингодавця, є безпідставними;
   
   - нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору;
   
   - стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов’язання є безпідставним, якщо умовами договору уже передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем. Адже за своєю правовою природою ці відсотки підпадають під визначення пені. А подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем не узгоджується з Конституцією України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
   
   - положення договору, в якому сторони встановили, що позовна давність за вимогами про стягнення неустойки (пені) починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить законодавству. Оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін;
   
   - обов’язок постачальника поставити товар за договором поставки не є грошовим зобов’язанням. А тому при порушенні строку поставки товару відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не застосовується. Проте, якщо належні до сплати суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару в строки, встановлені договором, надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій;
   
   - штраф та пеня, застосовані Антимонопольним комітетом України у зв’язку з порушенням антиконкурентного законодавства, не пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов’язання або зобов’язання щодо сплати податків і зборів. Водночас ці санкції не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання вказаних зобов’язань відповідно до приписів законодавства про банкрутство. А отже, мораторій на сплату сум таких штрафу та пені не поширюється.