Отключить рекламу

Подпишитесь!


01.07.12
550 0 Печатать

Киевские налоговики относительно некоторых вопросов ведения ВЭД

   1. Якою мовою необхідно укладати зовнішньоекономічні контракти?
   
   Відповідно до статті 1 Закону України від 16.04.1991 №959-ХІІ ”Про зовнішньоекономічну діяльність” із змінами та доповненнями (далі – Закон), зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
   
   Згідно із ст.6 Закону зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 року N 201 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 р. за N 833/6024. Відповідно до частини 2 пп.1.11 п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління НБУ від 24.03.1999 №136 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 №338/3631 банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову договорів з нерезидентами, які складені іноземною мовою, та інших документів, що необхідні для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями їх клієнтів.
   
   Не перекладаються на українську мову документи, складені російською мовою, а також ті, текст яких викладено іноземною мовою з одночасним його викладенням українською (російською) мовою.
   
   Не перекладаються на українську мову документи, які складені іноземною мовою, за умови, що вони відрізняються лише цифровою інформацією та/або даними щодо конкретних фізичних осіб (прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання) або юридичних осіб (найменування, місцезнаходження) від зразка, який перекладено з іноземної мови з дотриманням вимог абзацу другого цього пункту.
   
   2. Нами укладено зовнішньоекономічний договір з нерезидентом чи обов’язково на ньому повинна стояти печатка нерезидента та чи може договір бути оформлений в електронному вигляді?
   
   Відповідно до п.1 ст.181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
   
   Отже, здійснення правочинів, що фіксують результати виконання договорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, повинно здійснюватися відповідно до вимог Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ ”Про зовнішньоекономічну діяльність” зі змінами та доповненнями (далі – Закон №959), Господарського Кодексу України та інших законів України.
   
   Абзацом 2 ст.6 Закону №959 зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
   
   Враховуючи викладене, чинне законодавство України передбачає укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) у письмовій формі та скріплення його печатками, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
   
   3.Чи включається до складу доходів фізичної особи підприємця позитивна курсова різниця, яка перерахована на його розрахунковий рахунок у національній валюті та виникла при продажу валютної виручки, отриманої від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, на міжбанківському валютному ринку?
   
   Відповідно до п. 177 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
   
   Оскільки виручкою фізичної особи – підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.
   
   Відповідно до п.177.4 ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.
   
   Згідно із ст.5 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» із змінами та доповненнями, фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з чинним законодавством.
   
    Валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізичної особи - підприємця від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження і включаються до валового доходу та відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.
   
   Відповідно до п.5 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за №950/11230 із змінами та доповненнями, торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб’єктам ринку (або з такими суб’єктами).
   
   При цьому, суб’єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.
   
   Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених цим Положенням.
   
   Таким чином, при подальшому продажу частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку, де курс іноземної валюти значно вище за офіційний курс НБУ, в результаті чого виникає позитивна різниця, яка перераховується на розрахунковий рахунок в національній валюті фізичної особи - підприємця, сума позитивної різниці включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків відображається у річній податковій декларації про доходи.

По материалам ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС
Теги
Отключить рекламу
Комментарии
Комментирование новости отключено
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться